Аду Роговцеву в Росії оголошено “переконаною українською націоналісткою” та “прихильницею Правого сектору”, навіть кримінальну справу завели. Вони лише посміхається…
Ада Роговцева (Роговець) народилася 16 липня 1937 року в м. Глухові Сумської області. Батько, Микола Іванович Роговцев, мав дві вищі освіти, закінчивши індустріальний і сільськогосподарський інститути, до війни працював в НКВС, а під час війни був охоронцем Микити Хрущова. Мати, Ганна Митрофанівна Зайковська, за фахом агроном.
Від народження вона повинна була стати Людою, а після школи планувала вивчитися на журналіста. Але випадковість щоразу втручалася в її життя та змінювала долю.
В останню мить батьки вирішили назвати новонароджену дівчинку Адою, а шкільні подруги вмовили здати іспити до Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого. Так почалася зіркова історія улюбленої і народної артистки Ади Роговцевої.
Із 18 років вона перед кінокамерою, а після радянської кіноепопеї «Вічний поклик» стала улюбленицею мільйонів. Понад 35 років присвятила одному театру — Київському національному академічному театру російської драми імені Лесі Українки.
Загалом Ада Миколаївна Роговцева знялася у 55 фільмах та серіалах і зіграла 58 ролей в театрі. Лише у виставі «Варшавська мелодія» вона виходила на сцену понад 700 разів.
Особисте життя Ади Миколаївни також відрізняється від звичного для театрально-кіношної богеми. Протягом усього життя вона кохала лише одного чоловіка – актора Костянтина Степанкова, він був керівником студії в інституті Карпенка-Карого, в якій навчалася Ада. Чоловік 4 роки не дожив до їхнього «золотого» весілля.
«Про мене сказали одного разу: з такими, як Роговцева, романи не крутять, на таких відразу одружуються, — якось сказала актриса в інтерв’ю. — Так що зі мною зв’язуватися не хотіли. Кость Петрович — перший і єдиний чоловік у моєму житті».
В житті актриси було чимало драматичних і навіть трагічних моментів. Але головний з них — втрата сина. Костянтин Степанков був талановитим режисером і актором, зігравши одну з головних ролей у відомому фільмі Юрія Ільєнка «Легенда про княгиню Ольгу». Він брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, зняв про це фільм. Чорнобиль наздогнав його у 2012 році — рак…
«… мене після смерті сина Костика не стало. І це не поезія — тієї, колишньої мене немає. Зараз живе інша людина, який потрібен онучці Даші. Син не пробачить з того світла, якщо я не зроблю все можливе для його дочки».
Після смерті сина Ада Роговцева не відзначає жодне свято. Але не полишає сцени й викладацької діяльності в рідному інституті ім. Карпенка-Карого.
До речі, мало кому відомо, що свого часу Ада Роговцева була… партійною активісткою. Член КПРС з 1967 року, вона більш ніж 20 років була членом партбюро, вибиралася секретарем парткому театру і навіть делегатом на знаменитий XXVII з’їзд КПРС.
Досі ходять чутки, що Аді Роговцевій у радянські часи був покровителем сам Володимир Щербицький:
«Казали, що я відкривала двері в його кабінет ногою! Нісенітниця! Та й бачила я його один раз в житті — коли мене від театру делегували до нього на прийом. Більше я ніколи його не бачила. Але «качка» досі пір живе».
Ада Миколаївна не ображається, якщо чує, що її називають «придворною актрисою» й напівжартома каже:
«Мені всі звання і нагороди давали вчасно. У 18 років я стала отримувати сталінську стипендію. У 23 роки отримала звання заслуженої артистки України, в 30 років стала народною України, а в 40 років — народною артисткою СРСР. Я весь час була на плакаті!»
І сьогодні пані Ада Миколаївна займає активну життєву і головне — патріотичну позицію. Вона принципово відмовилася від роботи у Росії, хоча великим чином її матеріальне становище залежало від зйомок в російських програмах і телесеріалах. Але вона постійно наголошує, що чисте сумління і тверда громадянська позиція важливіша за матеріальні статки.
Натомість вісімдесятирічна акторка досі гастролює Україною та часто відвідує Донбас, разом з донькою грає вистави для українських бійців.
«Війна — це наслідок радянської країни, — каже Ада Миколаївна. — Адже це не зіткнення російськомовних людей Донбасу з націоналістами, а конфлікт кондової радянської свідомості з мислячими сучасними людьми».
За те, що Ада Роговцева збирала кошти на лікування поранених вояків, в Росії проти неї порушено карну справу, а в газетах називають не інакше як «ідейною українською націоналісткою».
Вона лише посміхається у відповідь на ці нісенітниці:
«Я в Росії — кримінальний елемент. Мене засудили за мою політичну точку зору з приводу ситуації на Сході України. І Катя моя там більше не працює (раніше дочка Ади Миколаївни працювала в Театрі Романа Віктюка). Вона тепер — режисер в театрі «Сузір’я». Як взагалі можна мати справу з людьми, які до нашої країни, артистам і народу так ставляться».
Павло Правий
