ЧОТИРИ ШТУРМИ САВУР-МОГИЛИ

ЧОТИРИ ШТУРМИ САВУР-МОГИЛИ

Цінність Савур-Могили для обох воюючих сторін російсько-українського конфлікту 2014 р. була зумовлена чисто географічним її положенням. Савур-Могила – це курган висотою 278 м над рівнем моря, з якого відкриваєттся вигляд на 30-40 км навкруги. З Савур-Могили можна було контролювати практично всю ділянку україно-російського кордону від Маринівки до Успенки.

Від самого початку війни російське командування розглядало трасу через прикордонний КПП «Маринівка» на Сніжне і Торез (Чистякове) як один основних шляхів забезпечення терористів ДиРи. Від Сніжного відкривалися шляхи на Шахтарськ, Макіївку і Донецьк, та водночас – на Дебальцеве, Бахмут (Артемівськ) і Слов’янськ.

Ще в травні та на початку червня 2014 р. проросійські терористи зайняли Сніжне і Дмитрівку та перетворили їх на справжні укріпрайони. Не залишилася без уваги і Савур-Могила.

Перша спроба ЗСУ взяти Савур-Могилу під контроль сталася 12 червня 2014 р. – як частина операції Сектора «Д» з наступу військ уздовж російсько-українського кордону. За даними командування ЗСУ, бойовиків на кургані не було і там вирішили поставити артилерію для прикриття наступавших військ Сектору «Д». Але.

Коли рота 79-ї аеромобільної і артилерія наблизилися до Савур-Могили, спецназівці 3-го полку СпН, що їх супроводжували виявили на кургані засідку терористів ДиРи. Позаяк частина ЗСУ по суті була колоною артилерії під охороною десанту, пропозиція десантників взяти висоту штурмом схвалена не була і бій звівся до того, що командир десантників на БТР, під прикриттям вогню гармат в’їхав на Савур-Могилу і евакуював спецназівців, що потрапили там під вогонь.

Тоді цим і обмежилися. Савур-Могила лишилася осторонь від основних бойових дій, а з висот «Браво» і «Граніт», зайнятих 79-ю, корректувати вогонь можна було не гірше.

Ситуація змінилася з початком масових обстрілів українських військ біля кордону з боку Росії. Савур-Могила була ідеальним спостережний пунктом для навідників. Саме тому опануванням Савур-Могили штаб АТО вирішив розпочати операцію з деблокування оточених підрозділів Сектору «Д».

Бійці 95-ї аеромобільної бригади в ході свого знаменитого рейду, об’єднавши сили з 1-м батальйоном 30-ї бригади 28 липня навалилися на Савур-Могилу і взяли її, що називається, з ривка. Передавши позиції на кургані 1-й батальйонній групі 51-ї бригади, 95-а і 30-та рушили на звільнення від терористів Степанівки і Маринівки, та на деблокування Сектору «Д». Тим часом Савур-Могилу знову зайняли терористи.

Що сталося? Всі учасники відмічають, що після визволення Савур-Могили, з боку терористів ДиРи і РФ по висоті був нанесений скажений удар артилерію і РСЗО. Схоже на те, що в тих умовах командир батальйонної групи 51-ї бригади підполковник Процюк не витримав і наказав бійцям відступити з кургану (за що й був відсторонений від посади). Висоту зайняли терористи. Цей прокол довелося виправляти в подальші дні.

4 серпня розпочався новий штурм Савур-Могили. Основною ударною силою штурму була та сама 1-а батальйонна група 51-ї бригади – але тепер нею командував підполковник Капінос (позивний «Нептун»).

Бійців 51-ї посилили залишками 1-го бату 25-ї бригади ВДВ (командир – підполковник Мойсюк, позивний «Призер»), розвідвзводом 3-го полку спецназу, реактивним дивізіоном 27-го реактивно-артилерійського полку, вогнеметним взводом 72-ї бригади.

Крім того, 25-а отримала поповнення з 3-го батальйону своєї бригади. І ще на допомогу ЗСУ прийшов загін ДУК «Правий Сектор». Командиром групи був призначений заступник начальника розвідки зі спеціальних операцій полковник Ігор Гордійчук – легендарний «Сумрак».

 

На штурм висоти висунулися 190 бійців. Атакували курган з двох сторін. Але. Одна зі штурмових груп в процесі наступу потрапила під мінометний вогонь, зазнала втрат і мусила відступити. Штурм захлинувся. Провал штурму мав серед іншого вельми просту причину – українцям доводилося лізти на курган бігом, під броніками, касками та запасом б/к – люди банально виматуватися на схилах. Але.

Треба мати величезну мужність, аби йти на штурм висоти ось такою місцевістю, де немає де сховатися від зоиви куль та осколків

Наступний штурм «Сумрак», «Нептун» і «Призер» вирішили підготувати за всіма правилами. Людям дали час на відпочинок. Запросили допомогу технікою, і отримали її – два танки, БМД та артилерію. Біля Покровського знайшли схожу висоту і провели на ній тренування. Спецназівці з 3-го полку СпН провели ретельну розвідку висоти і підходів. Дійшло до того, що з інтернету скачали 3-D модель Савур-Могили і користуючись нею, довели задачу до кожного бійця.

12 серпня розпочався новий штурм висоти. Влучним вогнем українці примусили частину терористів біля 12-00 піти з кургану – там було дуже мало місця і об’єктивно великій кількості людей розмістилися було ніде. «Сумрак» дав команду на штурм. Ворог відгризнувся мінометним вогнем. Проте, танки і БМД ЗСУ прикрили штурмові групи і зайняли свої позиції. Групи пішли вперед. Але…

Українській піхоті слава. Слава українським десантникам, спецназівцям, добровольцям ДУК ПС та кримськи татарам. 

Штурмова група 51-ї вступила в бій ще на схилі, був поранений командир групи, група зазнала втрат. Десантники 25-ї дісталися вершини і вступили в бій з терористами впритул – їх стали закидати гранатами. Штурм знову захлинувся. Але…

Зв’язавщись між собою по радіо і оцінивши обстановку, «Призер» і «Сумрак» вирішили висоту дотиснути. Штурмові групи перегрупували – і в бій. Вперед пішла добровольча група «Крим» (кримські татари), приведена «Сумраком». Танки, пристрілялися і створили щільний вогневий заслон, який прикрив штурмувавших.

Терористи зазнали втрат і – відступили на південний схил, куди українці не могли зайти через щільну роботу артилерії і мінометів з боку РФ і терористів ДиРи.

Савур-Могила була зайнята українцями.

Все, що залишилося від меморіального комплексу Савур-Могили після запеклих боїв за висоту

І коли ми переможемо, то не ставитимемо на Савур-Могилі помпезних пам`ятників. Ми залишимо все, як зараз. Аби наступні покоління бачили, відчували, пам`ятали…

По кургану зразу ж почали бити гармати та РСЗО терористів і Москви. З’ясувалося, що ніяких серйозних укріплень на кургані нема – терористи зуміли вирити окопи глибиною 0,5-1 м, кам’янистих грунт не дозволяв закритися глибше. Єдиним прикриттям було приміщення музею подій Другої Світової війни.

Кадровий військовий і спецназівець «Сумрак» розумів, що він виграв квіток у пекло – терористи ДиРи і Москва зразу ж обвлили на Савур-Могилу тони металу й вибухівки. Але.

Втримати Савур-Могилу треба було за всяку ціну. По-перше, Савур-Могила лишалася частиною плану з оточення терористів ДиРи по лінії Лутугіно-Ровеньки-Савур-Могила. По-друге, наявність українських навідників на Савур-Могилі дозволяла артилерії ЗСУ трощити позиції терористів по всьому району. По-суті вся діяльність Сектору «Д» відтоді звелася до оборони Савур-Могили.

Бійці 25-ї, виконавши задачу були відправлені до Кутейникова. На Савур-Могилі закріпилися бійці 51-ї бригади. На чолі із «Сумраком».

Автор: Дмитро Вовнянко (“Калинчук”)

Залишити відповідь