ГОЛ ПОМІЖ НІГ або про загадкову російську душу

ГОЛ ПОМІЖ НІГ або про загадкову російську душу

А даремно українці не слідкують за тим, що відбувається на Чемпіонаті світу з футболу в Росії. Бо, схоже, він стане одним з найскандальніших в історії футболу. І до «гри мільйонів» він не має жодного стосунку.

Світ в шоці. Росія на цей місяць перетворилася на один величезний бордель. Тисячі молодих жінок буквально полюють на іноземців. Без різниці: єгиптянин, сенегалець, австралієць, німець чи швед.

Доступність російських жінок, які скачуть в ліжко з першим ліпшим іноземцем буквально «за пляшку пива» кидають у ступор навіть тих уболівальників, які об’їздили увесь світ. Не допомогли навіть звернення влади не вступати у статеві стосунки з іноземцями. Це лише додало пікантності в російські реалії.

Звісно, тамтешні журналісти (не з числа кремлівських пропагандистів – ті лише про «гостинність Росії» торочать) намагаються знайти пояснення цій повальній вакханалії. Олександр Нєвзоров видав з цього питання власне дослідження.

«Это нормальные несчастные дуры, честные нормальные девочки, которые в свободное от египтян время поют где-нибудь в хоре: «Дядя Вова мы с тобой». Это те же самые девочки, которые наполняют оптимизмом опросы ВЦИОМа или целуют попам руки. Это те девочки, которые вчера кричали «Крым наш!», которые стояли в линейках на мемориалах. Вот они видят сейчас съехавшихся со всего мира женихов из другого, иного мира и понимают, что шансик, крохотный, конечно – шансик спастись от нашей безнадеги, он очень невелик, но он есть».

Публіцист вважає, що російські дівчата йдуть на це у відчайдушній надії сподобатися якомусь іноземцю настільки, щоб той забрав її з собою й одружився й порівнює це з «килимовими бомбардуваннями» – а раптом черговий «клієнт» закохається…

Нєвзоров очевидно правий лише почасти. Адже більшість цих жінок усвідомлюють, що уругвайські вболівальники далеко не принци, що мріють одружитися на «русской красавице».

Так було ще в СРСР. Будь-який міжнародний форум, на який з’їжджалася велика кількість іноземців, перетворювався на один величезний будинок розпусти. При тому радянські жінки усвідомлювали, що ніхто їм не дасть поїхати з СРСР.

Причина цього страшного феномену в іншому: отой клятий «совок». Потворно викривлена система «моральних цінностей», коли все іноземне від шкарпеток до чоловіків набувало для радянських людей якогось сакрального значення.

У 60-70 роки минулого сторіччя існував навіть спеціальний неофіційний термін «Фестивальні діти». Радянський музикант Олексій Козлов згадував, що відбувалося на Фестивалі молоді і студентів у Москві:

«К ночи, когда темнело, толпы девиц со всех концов Москвы пробирались к тем местам, где проживали иностранные делегации. Это были различные студенческие общежития и гостиницы, находившиеся на окраинах города… В гостиничные корпуса советским девушкам прорваться было невозможно, так как всё было оцеплено профессионалами-чекистами и любителями-дружинниками. Но запретить иностранным гостям выходить за пределы гостиниц никто не мог.
События развивались с максимальной скоростью. Никаких ухаживаний, никакого ложного кокетства. Только что образовавшиеся парочки скорее удалялись подальше от зданий, в темноту, в поля, в кусты, точно зная, чем они немедленно займутся. Особенно далеко они не отходили, поэтому пространство вокруг гостиниц было заполнено довольно плотно, парочки располагались не так уж далеко друг от друга, но в темноте это не имело значения. Образ загадочной, стеснительной и целомудренной русской девушки-комсомолки не то чтобы рухнул, а скорее обогатился какой-то новой, неожиданной чертой — безрассудным, отчаянным распутством».

Тоді все пояснювали тим, що радянські дівчата палко кохали чорношкірих хлопців, бо ті були символом Африки, що боролася з колонізаторами. Таке собі сексуальне волонтерство, морально-фізична підтримка борців за свободу.

Навіть зараз ревнителі “совка” намагаються все пояснити коханням. Але яке кохання між людьми різних рас, які не знають мови один одного і спілкуються на мигах, та ще з “максимальной скоростью”.

Адже і без фестивалів дівчата тримали в облозі готелі «Інтурист» та порти, куди заходили іноземні судна. Широко відома і «Трагедія в Сокольниках», коли під час матчу гравці канадської хокейної команди «Беррі Кап» розкидали жувальну гумку, і в тісняві загинула 21 людина та ще 25 стали інвалідами.

Ні, не в «дружбі народів» тут справа. Тут все набагато глибше і страшніше. З одного боку — ненависть і страх перед Заходом, вихований радянською (а тепер російською) пропагандою, а з іншого — якесь ірраціональне прагнення до іноземного. І секстуризм тут ні до чого.

В СРСР американські джинси, фінські унітази та італійське взуття були фетішем, складовою престижу. Але зараз Росія переповнена імпортом на будь-який смак. А ірраціональне прагнення залишилося, вилившись у нинішню вакханалію. Хіба що зараз більша частина парочок по кущам не лежать і дружинники на них не полюють.

Ще одне. У 2012 році в Україні проходив Чемпіонат Європи з футболу. Але такого масштабу сексуальної вакханалії не було. Переважно «працювали» професіональні повії, як і в усіх країнах. Не спостерігається повального полювання на іноземців з боку грузинських, вірменських, молдовських, білоруських жінок. І лише росіянки відзначилися…

І кривить душею Нєвзоров. Якщо вісімнадцятирічна російська дівчина, за виразом журналіста, «рвут с себя трусы и колготы» перед арабом — то вона — не «честная нормальная девушка». Вона – частина отого дво- або і триликого «совка», який наразі виріс у «Русский мир».

Подивіться на дописи колишніх росіянок, котрі одружилися з американцями й давно отримали громадянство США. Як вони ненавидять свою нову батьківщину. Як вони нерівно дихають в бік “Русского мира”.

Є такий темрмін — дводумство (англ. doublethink), який увів в життя видатний англійський письменник Дж. Орвел, описуючи в романі “1984” тоталітарне суспільство. Дводумство означає здатність одночасно дотримуватись двох переконань, що суперечать одне одному. А тут до дводумства додається ще і якась “дводушність”.

І прагнення «удрать и от нищеты, и от беспросветной тупости» — це лише виправдання. Реальність треба шукати в «загадочной русской душе», котра ненавидить всіх навколо, і з цієї лютої ненависті рветься заміж за тих кого ненавидить або прагне хоча б на годинку стрибнути в гречку з об’єктом ненависті.
Такий ось когнітивний дисонанс «Русского мира».

Дводушність.

До слова: за відомостями Росскомстату щорічно з Росії емігрує 0,03-0,04% населення. Якщо врахувати, що значна частина емігрантів це етнічні німці, євреї, фіни, поляки, котрі їдуть “на історичну батьківщину”, то відсоток решти, хто виїзджає на ПМЖ мізерна. Так що не  лише бажання вийти заміж за іноземця штовхає російських жінок в обійми туристів…

Загрузка...
Загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *