ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ КАТАСТРОФИ, або як Трамп і Путін один одного переграли

ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ КАТАСТРОФИ, або як Трамп і Путін один одного переграли

Зустріч Трампа і Путіна в Хельсінкі почалася із… взаємного хамства. Як то кажуть, яке їхало, таке й здибало.
Перемовини між президентами США та Російської Федерації мали розпочатися о 13.15. Але стало відомо, що літак з Путіним на борту запізнюється на 35 хвилин.

Відомо, що президент Росії полюбляє спізнюватися на зустрічі з лідерами інших країн. Чи то так утверджує своє «Я», чи то таким чином демонстративно принижує своїх «колег». Але в цьому випадку Трамп Путіна переграв. Він сам такий. Він навіть на зустріч з королевою Великої Британії не постидався запізнитися.

Спізнившись на місце зустрічі, Владімір Владіміровіч раптом виявив, що президента США, який за сценарієм мав нервово очікувати, немає. Затримується. Справи в нього важливі. Як результат, зустріч розпочалася на годину пізніше від запланованого.

Власне, цей «обмін люб’язностями» — найцікавіше, що сталося на цьому саміті. Сам результат перемовин жодних сюрпризів не приніс і status quo з основних питань, які обговорювалися двома президентами, зберігся. Все закінчилося так, як і передбачали аналітики та журналісти.

Що відбувалося між ними за зачиненими дверима — таємниця. Ми можемо обговорювати лише те, що бачили й чули на спільній прес-конференції. І тут головне питання: хто ж виграв, хай не стільки політично, скільки морально.

І тут все дуже цікаво і неоднозначно. Приємне для нас залишимо на потім, поки про те, як дехто бачить поведінку Трампа.

Американські політики піддали його нищівній критиці за «здачу національних інтересів». Політики теж не залишилися в боргу. Однопартієць Трампа і впливовий сенатор Джон Маккейн висловів не вибирав:

«Ця прес-конференція — один з найганебніших виступів американських президентів в історії. Шкоду, шо її завдала наївність президента Трампа, його егоїзм, хибна еквівалентність і симпатія до автократів, важко підрахувати…
Вони з Путіним, склалося враження, говорили по одному сценарію, оскільки президент США зробив свідомий вибір захищати тирана від справедливих питань вільної преси».

На перший погляд так і є. Американська журналістка Мелінда Герінг:

«Президент Владімір Путін виявився відмінним режисером шоу за участі лідера США. Колишній радянський шпигун виявився майстерно підготовленим: він підлещував Трампу за кожної нагоди, і, щоб полегшити прес-конференцію для нього – навіть подарував йому футбольний м’яч зі щойно завершеного чемпіонату світу у Росії».

Відзначають, що Трамп замість того, щоб говорити про втручання Росії в президентські вибори 2016 року в США, про збиття рейсу MH-17 над Україною та загибель 298 безневинних людей у 2014 році, про незаконну анексію Криму, про вторгнення в Грузію, про війну і окупацію Східної України, або про отруєння колишнього шпигуна КДБ у Солсбері — відповів, що «ми всі винні».

Проте тут є питання до преси: а чого ви хотіли? Щоб Трамп визнав, що його обрано в недемократичний спосіб завдяки «допомозі» Кремля? Щоб він реально загнав у кут Путіна прямими звинуваченнями? «Яструбам» в США цього хотілося б. Та і нам теж. Але існує таке поняття, як дипломатія.

А в сухому залишку є те, що а) Трамп не «здав» жодної позиції по Україні, Сирії, санкціям і Криму. Більше того, він змусив самого Путіна озвучити, що ставлення президента США до анексії Криму залишається таким, як і було.

Нищівна критика в США великою мірою має політичне підґрунтя. Є такий браконьєрський спосіб полювання на зайця – з-під фар. Суть його в тому, що мужики виїздять уночі в поле з увімкненими фарами; заєць піднімається і втікає у світловому «коридорі», йому темрява по бокам здається стіною. В результаті його відстрілюють, і потрапляє зайчик на стіл тушений у сметані під термоядерний сільський самогон.

Трамп зараз біжить у такому світловому коридорі, змушений виконувати все, що йому диктують політичні боси з Капітолійського пагорба. А попереду — оприлюднення результатів розслідування спецпрокурора Мюллера і реальна перспектива імпічменту.
І увесь цей шквал критики може бути підготовкою саме до такого сценарію.

Можемо погодитися: Трамп від цього саміту програв. Але чи виграв Путін?

В Росії за результатами його зустрічі з Дональдом Джоновичем ейфорія. Путіна хвалять на всякий лад — і який він розумний, і який він хитрий, і як «нагнув» Трампа. Словом «Ура, мы ломим, гнутся шведы».

Але що реально привіз Путін з Хельсінкі? Де його перемоги? Їх немає. За великим рахунком Трамп повівся, мов досвідчений цинічний ділок з Уол-Стріт, який хоче «відфутболити» набридливого прохача: «Так, так, я вас розумію; Ваші думки цікаві, я над ними поміркую. До побачення. Не телефонуйте мені, я вам сам зателефоную. Скоро».

Путін в Хельсінкі програв. Програв катастрофічно. Адже не для того, щоб вручити футбольного м’яча Трампу він туди літав. Не для того він лестив американцю, запопадливо зазираючи йому у вічі.

Ключовий момент — майже чотиригодинна розмова і на виході величезний пшик.

Це визнають всі. Нічого радикального не сталося. Трамп нічого не «здав». Багато хто побоювався, що він «домовиться» про Криму. Цього не сталося. Крим – це Україна. Боялися, що він пообіцяє скасування санкцій. Цього не сталося.

Невідомо де американські журналісти побачили упевненість Путіна під час прес-конференції та вигляд Трампа, як молодшого партнера. Кожен, хто її дивився відзначив наскільки жалюгідно виглядав Путін. Це постійне переминання з ноги на ногу, наче йому в труси гірчиці насипали; ці гримаси, це зазирання у вічі Трампу…

Іміджмейкери очевидно порадили Путіну в таких випадках ширше ноги розставляти, бо це мовою жестів говорить: я тут хазяїн, стою упевнено, не посунеш. І він сумлінно цю пораду виконував. За низького зросту, це робило його ще меншим. А сполучення лискучої фізії та отого переминання з ноги на ногу робило його комічним.

Подивіться момент, коли Путін відповідає на питання по Криму та компромату на Трампа. Подивіться на Путіна, а потім погляньте на міміку Трампа. Тут іншого виразу, крім знаменитого російського «Мели, Емеля…» не підбереш.

Американці можуть скільки завгодно піддавати Трампа обструкції. Ми маємо залишитися при своєму: єдина сторона, яка отримала від цієї зустрічі реальну і велику перемогу — це Україна.
Решта — це лірика.

До слова: контрольний постріл по фарсу в Хельсінкі пролунав із США буквально через годину, після того, як учасники саміту, прес-конференцію яких хтось із оглядачів назвав «набором банальностей».

Російську шпигунку Марію Бутіну заарештували напередодні зустрічі Трампа з Путіним у Вашингтоні. Але оголошено широкому загалу це було після того, як ті після обміну банальностями роззіхалися кожен своїм шляхом.

У великій політиці випадковостей не буває.

ПАВЛО ПРАВИЙ

Залишити відповідь