Ось вам казочка без щасливого кінця, ви уже вибачайте, бува і таке. Як відомо, у Венесуелі протягом останніх 19 років – соціалізм. Справжнісінький. Результат соціалістичної революції Уго Чавеса. Подивимося?
До кінця року інфляція у Венесуелі складе мільярд відсотків. Повторюю: 1 000 000 000%
Країна посідає 1 місце у світі за запасами нафти і 8 – за запасами газу. Населення – 29 мільйонів. Але…
Але при владі там соціалісти і популісти. Вони на чолі з Уго Чавесом прийшли до влади в 1999 році й за 14 років до смерті Чавеса перетворили країну на зборисько жебраків.
Чавес перед виборами обіцяв подолання корупції, боротьбу з олігархами, долучення народу до управління державою і соціальну справедливість – усе відняти й поділити. Коротше все те, що зараз нам обіцяє українцям Ю. В. Тимошенко.
А, так. Ще Чавес обіцяв безкоштовну електрику, газ і бензин для населення. Як Юлія Володимирівна: надра народні, значить народу газ і нафту треба дати за «справедливою» ціною.
І на жаль, дали…
А ще відібрали бізнес у «олігархів».
Націоналізували видобувні, сталеливарні компанії, цементну промисловість, компанії мобільного зв`язку тощо. Решта іноземного бізнесу пішла з країни сама.
Ах так, – сказав Уго Чавес – не хочете і не треба! Так навіть краще! Тепер народ Венесуели без американських та британських імперіалістів керуватиме своєю долею! Це нам лише на користь.
Ого! – сказала економіка й… провалилася. Незважаючи на гігантські продажі високоякісної нафти, національна валюта пішла в піке, а інфляція сягнула 25% на рік. Це офіційна. Неофіційна – 50%.
Ах так, – сказав Уго Чавес – соціаліст я чи не соціаліст?! А ну, інфляція, стояти, раз-два!
А щоб інфляції стоялося краще, Чавес наказав порушити квоти ОПЕК на видобуток нафти – народу потрібні соціальні блага й чому він не має права продавати більше нафти на зовнішніх ринках? Адже нафта належить народу Венесуели, а не якимсь там арабським шейхам і американським нафтовим магнатам!
А ще наказав ввести централізовані ціні на 400 товарів включно з харчами. Щоб кожному венесуельцю було по кишені купити бананів, м’яса, картоплі, риби та цукру. Літр бензина у Венесуелі коштував 2 центи. Найнижча у світі ціна.
Венесуєльці аплодували Чавесу! Геть бариг-імперіалістів! Дайош хляву!
Ну, ні фіга собі, – пробурмотіла економіка, матюкнулася і стала в одну з поз Камасутри.
В країні миттєво не стало що їсти. Ось вам картина маслом: офіційна інфляція, яку показувала соціалістична статистика, за перші 10 років правління Чавеса склала 21% на рік (в середньому), а ціни на банани і м’ясо, картоплю, рибу та цукор зростали на 50% на рік – теж в середньому.
І це у Венесуелі – райському куточку, де немає зими й можна по три врожаї знімати. А як інакше? Нащо селянину горбатитись, якщо банани, м’ясо, картоплю, рибу і цукор він має продавати за ціною, яку назначив Чавес – тобто нижче собівартості? Ціну ж на добрива, запчастини до тракторів, послуги агрономів, гербіциди товариш Уго не «централізував».
А як же нафта? Де гроші від неї? Перше у світі місце з запасів! Де-де, – сказав би я й приставив риму, якби був не такий культурний.
Венесуела порушила квоти на видобуток. Деякі інші країни збурилися: їм можна, а нам ні? І теж підвищили. І тим самим обвалили ціни. Венесуела видобувала нафти все більше, але грошей отримувала все менше.
А далі видобуток почав падати. Бо усі гроші йшли на дешевий «хавчик» для народу та на практично безкоштовну електрику і хрінові, але дешеві штани. А на нові свердловини й обладнання для бурових не вистачало.
Потім раптом виявилося, що навіть якщо захотіти, то гроші з харчування народу в інвестиції повернути не можна, бо як тільки хоч трохи з-відти забереш – почнеться справжній голод.
Ціни на нафту підскочили, але Венесуелі це уже було, як мертвому припарка. Бо не було коштів на організацію видобутку.
Кредити? А хто тобі їх дасть, коли ти забрав майно у клятих капіталістів? А що, коли настане час повертати борги, Чавес скаже: ви кляті імперіалісти-коровопивці, фігвам, а не борги!
Довелося йти з простягненою рукою не до імперіалістів, а до приватних структур. Брати не на 10 років під 4% річних, а на 4 роки під 10% річних. А віддавати чим?
Але у Чавеса був козир в рукаві. Державні ЗМІ. Він не вилазив з телевізора, пояснюючи, що в усьому винні імперіалісти США, МВФ, «світова закуліса» та «папередники».
І йому вірили. Жінки милувалися мужнім сеньйором у комбінезоні десантника та червоному береті – хіба він може брехати. Чоловіки в люти стискали кулаки: країна оточена вороженьками, які зазіхають на нашу нафту. Лише Чавес здатен дати відлуп…
Та хіба ж він може брехати? Він же ж наш! Він за нас! Він проти олігахів, бариг і імперіалістів! Досі люмпен тамтешній замість ікон вішає у злиденних своїх хатах такі портрети
А Чавес… Він відповідно до соціалістичної традиції й зовнішнього ворога швиденько знайшов. США далеко, а Колумбія, яка точить ікла на народні багатства – поруч. Хіба народ має право досхочу їсти, коли під боком така загроза? Треба затягти пояси. А замість бананів, м`яса, картоплі, цукру та риби накупити зброї. Соціалісти завжди так роблять, коли на обрії пухнаста північна лисичка з`являється.
Коротше, к моменту смерті підполковника Чавеса країна з найбільшими запасами нафти стала банкрутом. Але спадкоємець Чавеса по впровадженню соціалізму в країні Ніколас Мадуро продовжив шлях, намальований підполковником і оголосив про націоналізацію останніх великих компаній, зокрема сталеварних Venprecar и Orinoco Iron.
Та йорш твою мельдь, – прохрипіла економіка, тихо сіпнулась, пустила гази й сконала.
Результат ми бачимо. Сотні тисяч біженців ломляться через кордон на територію «ворожої» Колумбії, аби врятуватися від голодної смерті. В Каракасі озброєні банди грабують колони вантажівок з харчами і магазини. Станом на початок вересня уже 10% населення країни втекло до “ворожої” Колумбії та до Бразилії.
Венесуельці тікають від голоду до Колумбії. Причому більшість досі вважають її ворогом. Вся соціалістична мораль на обличчі
Мадуро замість того, аби сказати «баста» соціалістичному експерименту в окремо взятій нафтоносній країні сказав: «Фігня питання, ми зараз зарплату підвищимо!»
І – оба на! Підвищили. Зразу в 6 разів. Благодать яка! Народ заревів і засмикався в екстазі від щастя. А за два дні смикатися припинив і заскиглив. Бо інфляція зжерла і це шестиразове підвищення, і закрокувала далі, мов взута у чоботи- скороходи. Зараз для походу в магазин венесуелець бере наплічник з грошима та ще й за пазуху пачки банкнот ховає.
З місцевих грошей у Венесуєлі зараз плетуть такі ось сумочки й продають туристам за пару “ворожих” американських доларів
На кінець року інфляція у Венесуелі сягне мільярда відсотків. В минулому році вона була порівняно низькою – «лише» 2600% Але ж 31 грудня життя не закінчується. І країна, що буквально плаває на нафті, ризикує обновити рекорд Зімбабве, де друкували банкноти номіналом 100 000 000 000 000 (сто трильйонів) місцевих доларів.
І знаєте що? Більшість венесуельців незважаючи ні на що, ненавидить США, бо вважає, що це вони винні. І до нестями люблять мертвого підполковника, згадуючи, як при ньому електрика і бензин були халявні. Як при ньому банани, м`ясо, картопля, риба і цукор лічені сентими коштували. Навіть не замислюючись, що саме вони в буквальному сенсі прожерли своє майбутнє. Що халявними бувають лише венеричні захворювання, та й то не завжди.
Венесуельці сумують за людиною, яка зробила їх злиднями
Соціалізм – це шлях в нікуди. Це – катастрофа. А влада соціалістів-популістів – це найстрашніше, що може бути.
І коли ви, прочитавши цю казочку, вкладатиметеся спати, подумайте над її мораллю. І згадайте, що в Україні теж є політик, який під гаслами боротьби з корупцією, «баригами», олігархами, «зубожінням» рветься до влади.
Тільки замість червоного берета на голові косу має.
А ще Україна не має стільки нафти…
Отут і казочці кінець
Хто дочитав – той молодець.
А хто замислиться над тим, що прочитав – той ваащє…
Автор: ПАВЛО ПРАВИЙ
