Події змінюються з калейдоскопічною швидкістю. Вчора Порошенко зустрівся з екзархами Вселенського Патріархату в Україні і це стало точкою неповернення для Москви.
Тут слід акцентувати увагу на двох моментах, які є визначальними в історії – не побоюся цього слова – людства.
Момент перший. Це офіційна заява одного з екзархів, архієпископа Даниїла (увага, надважливо!)
«…ми приїхали в Україну із надзвичайною місією, представляємо особисто Вселенського Патріарха Варфоломія і одночасно Священний Синод Вселенської Патріархії Константинопольської для того, щоб продовжити працю над УЖЕ ВИРІШЕНИМ питанням, що початок процесу надання автокефалії Українській Православній Церкві РОЗПОЧАВСЯ».
Це означає, що процес набув незворотного характеру і жодні інтриги, жодні потуги Москви, навіть відкол (розколу тут не буде, бо розкол – це коли відходять кілька патріархатів, а не один) РПЦ від Вселенського патріархату.
Пригадую, як рік тому переважна більшість українців взагалі не вірила, що Україна отримає Помісну церкву в найближчі десятиріччя. Тепер це є факт.
Момент другий. Це самі особистості екзархів. Фанар нічого не робить просто так. Фанар має давній і багатий досвід інтриг та політичних комбінацій, до якого Москві через її юний вік і дуже далеко.
Єпископ Едмонтону і Захiдної Єпархії УПЦ в Канаді Іларіон. Архієпископ Памфільський і Західної Єпархії УПЦ в США Даниїл. Якщо простіше, перший очолює Східну, а другий – Західну єпархію Української православної церкви в США. Підкреслюю – в США. Натяк такий прозорий декому.
А хто очолює УПЦ в США? Правильно: митрополит Іринопольський Антоній (Щерба). Що в цьому такого?
Росіяни, які звикли мліти не від ЯКОСТІ, а від КІЛЬКОСТІ, єхидно спитають: та хто він такий? У нього лише 3 єпархії і 115 парафій – мізер! Нема про що говорити. Нема?
Ця Церква знаходиться під юрисдикцією Константинопольського патріархату, тобто є канонічною – це раз. Вона має парафії в багатьох країнах світу, які після створення Автокефальної церкви в Україні перейдуть під її юрисдикцію, що матиме потужні політичні наслідки – це два.
Але головне – це Українська автокефальна православна церква в самій Україні, яку тісно пов’язано саме з УПЦ в США. Вона має у нас лише близько 2,5% вірян з усіх православних. Але суть в тому, що протягом тривалого часу вона знаходиться у процесі встановлення співпричастя зі Вселенським патріархатом.
Тепер зрозумілий задум Фанара. Об`єднання православних України у єдину Помісну церкву відбуватиметься ймовірно саме на базі (якщо хочете, за координації й посередництва) УАПЦ.
Це має прибрати протиріччя між УПЦ КП та УПЦ МП, які не бажають аби хтось з них був «зверху». Уникає Вселенський патріарх і виведення на перше місце в процесі патріарха УПЦ КП Філарета, котрий є подразником для вірян Московського патріархату.
Ну, і останнє: УАПЦ має гарні й давні стосунки з проукраїнською частиною ієрархів УПЦ Московського патріархату на чолі з митрополитом Олександром (Драбинком). Якого Варфоломей просуває у патріархи Автокефальної церкви.
Митрополит саме з Московського патріархату – шах і мат Москві.
Процес буде надскладним. Але повірте, Константинополь на таких справах протягом останніх 1600 з гаком років не один комплект зубів з’їв.
Тож тримаємо кулаки, запасаємося попкорном і спостерігаємо, як розвалюється Московський патріархат.
Автор: Павло Правий
До слова: відмовою згадувати Вселенського патріарха у молитвах ієрархами Російської православної церкви є кричущим порушенням одного з фундаментальних законів християнства – 15-го правила Двократного собору 861 року. Його спрямовано (увага!) проти розкольників.
Правило забороняє припиняти поминання патріарха, навіть в разі реальних канонічних злочинів з його боку – до того моменту, поки він не буде засуджений повноважним собором єпископів.
За це позбавляють сану і віддають анафемі як розкольників.
Здається, у процесі боротьби з Москвою, Порошенко, сам того не хотячи – мов ліктем випадково склянку зі столу скинув – знищив московську Церкву…
