ЛЮДИНА З МІСЯЦЯ, яку “викрала” Москва

ЛЮДИНА З МІСЯЦЯ, яку “викрала” Москва

14 квітня виповнилося 130 років з дня смерті видатного українського вченого і мандрівника Миколи Миколайовича Миклухо-Маклая.

Так, незважаючи на те, що написано в радянських та сучасних російських підручниках, цей видатний етнограф, географ і антрополог, праці якого ми вивчали у школі — українець, а не росіянин, незважаючи на те, що народився 17 липня 1846 року у Новгродській губернії.

Батько вченого — Микола Ілліч Миклуха був начальником будівництва ближньої ділянки Петербурзько-Московської залізниці. Мати, Катерина Семенівна, походила з мішаної родини зрусифікованого німця С. Ф. Беккера та польської дворянки Лідії Шатковської.

Сам знаменитий мандрівник про своє походження писав так: «Мої предки родом з України, і були запорозькими козаками з Дніпра. Після анексії України Степан, один з членів родини, служив сотником (вище козацьке офіцерське звання) під командуванням генерала графа Румянцева і відзначився під час штурму турецької фортеці Очаків, указом Катерини II було надане дворянство…»

Далекі предки Миклух були із запорізьких козаків. Коли Богдан Хмельницький підняв в 1648 році Україну на війну з поляками, Миклухи одними з перших стали під прапори гетьмана. Вони хоробро билися і у битві під Жовтими Водами, відзначився козак із Стародубського полку Грицько Миклуха.

Як свідчить старовинний родовий переказ Міклухо-Маклаїв, Грицько взяв у полон шотландського лицаря Мікаеля Мак-Лая, котрий через бідність найнявся в польське військо. Мак-Лай прижився в сім’ї Миклух і пізніше поріднився з ними, одружившись на сестрі Грицька — Ганні.

Із з’єднання двох прізвищ виникло нове — Миклухо-Маклаї. Але козаки як і раніше продовжували іменуватися просто Миклухами і лише в другій половині XIX століття Микола Миколайович Миклуха, будучи студентом за кордоном, повернув прізвищу повне написання — Миклухо-Маклай.

Хоча вчений об’їздив практично увесь світ, найвідоміші його дослідження стосуються корінних народів Австралії та Нової Гвінеї.

Коли 20 вересня 1871 року 25–річний Микола Миклухо–Маклай висадився на березі затоки Астролябія в Новій Гвінеї, команда корабля прощалася з ним, наче з покійником. Оселившись тут, він дуже ризикував, адже місцеві тубільні племена були канібалами, а джунглі кишіли отруйними зміями, павуками та іншими небезпечними тварюками. Окрім цього, Нова Гвінея й досі входить до зони, де лютують тропічні хвороби.
Шансів у Маклая було дуже мало. Але він вижив. Подружився з тубільцями, вивчив їхню мову, став для них мало не божеством, бо рятував від хвороб, розповідав про далекі світи, навчав вирощувати рис, кукурудзу, гарбузи, користуватися серпом, косою, сокирою, молотком. Досліджував їхній побут, звичаї, а також рослинний i тваринний світ цього тропічного острова. Аборигени називали Миколу Людиною з Місяця.

На острові він прожив майже півтора року. Потім іще двічі навідувався сюди. Як справжній українець не міг не подарувати папуасам корову, бичка, козу, знаряддя праці. Назвав одну з річок іменем Миколи Гоголя. А тубільці дали ім’я Маклая одній із бухт та іншій річці.

Тут він написав «Антропологічні нотатки про папуасів Берега Маклая у Новій Гвінеї», наніс на карту архіпелаг Задоволених Людей, відкрив деякі нові види рослин.

Вирушаючи до Нової Гвінеї, український вчений ставив перед собою мету зібрати факти, які б підтвердили або заперечили наукову доцільність чи безпідставність полігенізму — наукової течії, що доводила біологічну нерівноцінність рас, підносячи білу расу до рангу найрозвиненішої в порівнянні з іншими.

У результаті Миклухо-Маклай науково довів, що всі раси рівноцінні, ущент розбивши теоретичні засади полігенізму і набув серед інших науковців безліч ворогів. Проте найчесніший із них Томас Гекслі, президент Геологічного товариства Лондона та член Таємної ради Великої Британії написав Маклаєві: «Ви один повстали проти цілого легіону полігеністів, і я, що свято вірив у полігенізм, визнаю себе переможеним. Ваші статті з антропології та етнографії папуасів зруйнували все, що я вважав незаперечним. Гірко визнавати себе обеззброєним, але хай живе істина!»

А ще Миклухо-Маклай боровся за права папуасів та проти колоніальної політики великих країн. Зокрема, він навіть закликав до збройної боротьби проти німців, які колонізували його улюблений Бперег Маклая і виправдовував папуасів, що полювали на колонізаторів.

Маємо пам’ятати видатних українців, в яких імперіях вони б не жили і на яких берегах не бували.

До слова: Ось як пишуть в російській Вікіпедії про видатного українця: “Николай Николаевич Миклухо-Маклай (1846—1888) — РУССКИЙ этнограф, антрополог, биолог и путешественник…”

Для них “выдающимися русскими” були першодрукар Іван Федоров (насправді литвин Федорович), адмірал Павло Нахімов (з давнього українського козацького роду Нахімовичей), авіаконструктор Ігор Сікорський (який писав: “… мій дід і прадід були священиками, є чисто українського походження) і сотні інших видатних особистостей, яких свідомо “привласнила” російська пропаганда.

ПАВЛО БОНДАРЕНКО

 

Залишити відповідь