Схоже, Кремль почав операцію з перетворення Білорусі на Белоруссию. Лукашенко, звісно цього не говорить публічно, але нотки паніки в його голосі чутно.
Білорусь на межі економічного і політичного краху. «Бацька» плаче: Росія не виконує своїх зобов’язань та угод в рамках «Євразійського економічного союзу». А Владимир Владимирович лише жадібно тре долоньки.
На тлі все нових і нових санкцій та фактично розв’язаної нової Холодної війни з Заходом, Путін пішов ва-банк. Він іншого виходу не має: імперія має розширюватися. Імперія живе доти, доки приєднує до себе нові території. Інакше вона падає.
З Україною у Путіна не вийшло. Крим і шматок Донбасу, де зараз доводиться годувати купу люмпенів, які гирями висять на шиї – це не те. Цього мало. Можливо, на стіл Путіну поклали реальні результати соціологічних опитувань з України.
Не ті, що Коломойський замовляє (ціна питанні – це так, між іншим – від 100 тис. доларів всього-на-всього) у повій, які в Україні чомусь називають себе соціологами, а реальні, згідно до яких Порошенко перемагає у травні 2015 року.
З Україною не вийшло. Велику війну затівати проти українців дуже небезпечно. Очевидно, Путіну на стіл покладено матеріали про реальний стан справ у російській армії. Не ту брехню, що вішають на вуха росіянам з телевізора, а реальний стан справ.
З Україною не вийшло. В Кремлі добре бачать, що економічно Україна не лише вистояла, але й розвивається. Це диво дивне – практично всі експерти і російські, і закордонні у 2014-15 роках були упевнені, що економіці України «кердик». Досі не знають, як нам вдалося вилізти з прірви.
До речі, це одна з двох причин, чому Росія не розпочала проти нас велику війну 3-4 роки тому: в Кремлі були упевнені, що фінансово-економічна система України обвалиться, а за нею і влада «хунти» – бери українців голими руками, мов стигле яблуко з яблуньки. Друга причина (це теж між іншим) – українська ГТС, якою росіяни качають свій газ до Європи: в разі великої війни їй би точно «кердик».
Отже, з Україною не вийшло. Тому Путін взявся за білорусів. Вимоги Москви щодо продажу за борги білоруських газорозподільних мереж (білоруську ГТС «бацька» давно вже просадив); фактичну передачу західного кордону Білорусі російським прикордонникам; експорт білоруського бензину (який виробляється з російської нафти, що її Путін дає білорусам за пільговими цінами) через територію Росії та інші подібні вимоги – це дрібниці.
Москва почала вимагати повної інтеграції Білорусі в Росію. Оевидно, цю вимогу було озвучено Григоричу під час переговорів у Мінську 19 червня.
Взаємне визнання віз та роумінгу мобільного зв’язку, нова премія в галузі літератури і мистецтва – це, звичайно, важливі питання, заради яких Путін і Лукашенко засідали в Мінську 19 червня в рамках Вищої державної ради Союзної держави, але…
Головне те, що обговорювалося на під камери, а під час зустрічі «у вузькому колі»…
Ще в 2002 році Путін не приховував своєї мети:
«Требуется создание в полном смысле этого слова единого государства…»
Давно всім відомо, що Путін дивиться на Білорусь просто як на 6 областей Російської Федерації. Пройшло більш ніж 20 років з моменту створення Союзної держави Росії та Білорусі. Держава ця всі 20 років була фікцією. І от, очевидно, Путін вирішив, що час настав.
Російські митники та прикордонники на західному кордоні Білорусі. Російська система ППО над Білоруссю. Створення єдиного парламенту і єдиного законодавства. Контроль над стратегічними для білоруської економіки підприємствами. І вишенька на торті – єдина військова доктрина та російські військові бази на території Білорусі. Ось лише частина того, на що має погодитися «бацька».
Фактично це означає абсолютну втрату суверенітету. Путін прагне перетворити Білорусь на Белоруссию зразка «совка». Коли білоруська делегація навіть в ООН засідала і БРСР навіть мала власний «парламент» і власний «уряд», але все це було не більш ніж антуражем (до речі, саме такий сценарій у 2014 готували й нам і «нахиляли» під нього Януковоча з його «братвою) колоніального становища білорусів.
Очевидно, що 19 червня під час розмови у «вузькому колі» Лукашенко отримав прямий ультиматум. Очевидно, що «бацька» почав хвицяти копитами й мотати головою – як так, мене і у хомут?!
Саме тому після 19 червня у білорусів з’явилася маса проблем. І ось уже Лукашенко плачеться:
«Мы на фронте. Не выдержим эти годы, провалимся, значит, надо будет или в состав какого-то государства входить, или о нас будут просто вытирать ноги. А не дай бог, ещё развяжут войну, как на Украине».
Це він так висловився через тиждень після переговорів «у вузькому колі» з Путіним.
А ось нові стогони, під час відвідування «Гомсільмашу» 10 серпня:
«У нас сейчас тяжелый период – россияне ведут себя варварски по отношению к нам, публично об этом говорю. Они от нас требуют чего-то, как-будто мы вассалы у них, а в рамках ЕАЭС, куда они нас пригласили, они выполнять свои обязательства не хотят».
«Бацька» плаче: Росія не виконує своїх зобов’язань та угод в рамках «Євразійського економічного союзу». Цікаво, а з чого Лукашенко взяв, що Москва має їх виконувати? Москва хоч колись виконувала свої обіцянки, зобов’язання, гарантії? Невже Григорич не знає, що іще Бісмарк казав: угоди з Росією не варті паперу, на якому їх написано?
«Бацька» плаче: об нас витирають ноги. Невже не розуміє – щоб об тебе не витирали ноги, президент Білорусі має виступати перед співвітчизниками білоруською мовою, а не російською з моторошним білоруським акцентом. Це не дрібниця, як може здатися на перший погляд. За таких дрібниць Білорусь і прийшла до нинішнього фінішу.
Справа тут от в чому. Протягом 20 років Білорусь була країною-паразитом. В буквальному сенсі. Лукашенко обіцяв Кремлю інтеграцію, а взамін отримував дешеву нафту. Цю дешеву нафту він переробляв у бензин та соляру на своїх нафтопереробних заводах і продавав з величезними прибутками до Європи, в Україну і навіть Росію. Ціна питання пільгових цін на нафту? 2,5 мільярди доларів щорічно.
На ці прибутки Лукашенко дотував все і вся – від сільського господарства і виробництва горілки до випуску комбайнів та МАЗів. Це у свою чергу дозволяло йому демпінгувати на тому таки українському ринку або в Казахстані й сяк-так тримати країну на плаву, адже населення Білорусі менше за населення однієї лише Москви.
Це лиш один аспект. Є й інші – прямі дотації Білорусі з боку Росії в різних галузях. Загальна ціна питання за оцінками МВФ 9,7 мільярдів доларів на рік. По 1000 доларів на кожного білоруса. Це наче так, якби Україна отримувала «халяви» на 42 мільярди доларів щорічно.
Всі ці 20 років так було. А тепер очевидно не буде. І це для Білорусі смерть. Спочатку економічна, а потім і політична.
І недаремно в інформаційний простір почали вкидати чутки про те, що Лукашенко тяжко хворий; що він переніс інсульт тощо. Зараз важко сказати, коли це станеться, але білорусів готують до того, що «бацькі» скоро фсьо. Може, й не фізично, але «фсьо».
«Я устал, я ухожу» абсолютно не виключені. Недаремно Віктор Олександрович Лукашенко постійно ошивається в Москві. Ой, недармно…
Тому що на думку Путіна, час для перетворення незалежної (формально) республіки Білорусь на Белорусский федеральный округ настав.
Українці мають бути готові до того, що найближчим в історичній перспективі часі російський кордон проляже у 170 кілометрах від Києва. На відстані танкового кидка…
Автор: Павло Бондаренко
До слова: абсолютно не секрет, що “Новий економічний курс” Ю. В. Тимошенко зорієнтовано на Росію. І рецепт миру на Донбасі від пані Тимошенко полягає у домовленностях з Путіним. Українці, які збираються голосувати за Тимошенко, Рабіновича, Вілкула, Бойка тощо мають подивитися до чого призвели амури Лукашенка з Кремлем.
Голосувати за цих осіб – це все одно, що голосувати за перетворення України на Украину у складі Російської Федерації.
