Сміємося з росіян через млинці на лопаті? 19 жовтня львівські ресторатори провели акцію «Повір у довіру», за умовами якої відвідувачі могли заплатиту и за їжу стільки, скільки вважали за потрібне. Результат виявився настільки приголомшливий, настільки й прогнозований.
Адміністрація ресторанів заявила, що акція провалилась – більш ніж 90% відвідувачів не заплатили навіть 50% від суми замовлення. Були такі, хто за чек на 300 гривень сплатили 30 або 20. Було багато людей, які сприйняли акцію як можливість попоїсти делікатесів, як то кажуть “на халяву” й біля деяких закладів вишикувалися черги любителів всього безкоштовного.
В принципі, люди є люди й у кожній країні достатньо істот без найменших моральних принципів, але й тут українці опинилися попереду всього людства: нажершись за рахунок закладу, вони примудрялися ще й хамити персоналу, а іноді навіть провокувати бійки.
Яким треба бути моральним покручем, аби не лише не заплатити за надану послугу, але ще й насміхатися з рестораторів?
Або ось таке: користуючись доброю волею власників ресторанів, “халявщики” навмисне замовляли велику кількість делікатесних страв, які навіть не з`їли. Така собі демонстрація: нате вам, лохи!
Деякі ресторани вийшли з акції довчасно, не через те, що понесли значні фінансові втрати, а задля того, щоб зберегти психіку та гідність персоналу закладів.
Типовий чек на акції. Судячи з кількості напоїв за чужий рахунок попоїла компанія з 7 осіб. На кожного це коштувало 113 гривень. Заплатили по 30. Напевне, побоялися збідніти…
На жаль, серед українців достатньо таких, котрі вважають, що їм усі винні й прагнуть отримувати все якомога дешевше, або в ідеалі – безкоштовно. Це стосується і комунальних послуг, і бензину на АЗС, і проїзду у громадському транспорті.
З іхнього середовища походять знамениті “євробляхери”. З їхнього середовища походять ті, хто голосує за гречку і за 200 гривень створюють масовки на антиукраїнських мітингах. Для цих людей є одне визначення: паразити.
Так, вони – паразити суспільства. І на жаль, їх чимало. І це страшно. Справа ж не в фуа грі та піцці. Тут все набагато небезпечніше.
Ми сміялися з бійки у натовпі восени 2012 року, коли в Маріуполі роздавали безкоштовні парасолі від Партії регіонів. Виявилося, що – вибчте за вислів – жлобство притаманне українцям різних регіонів.
Аби здобути безкоштовну парасолю, ціна якій в базарний день 50 гривень, вони ладні були повбивати один одного
Дай!
Це чарівне слово “халява”. Заради неї дехто ладен продати батьківщину недорого. Багато доводилося читати в соцмережах закиди мешканцям Донбасу, мовляв, вони за російські пенсії продалися Путіну. Але точно можна сказати, що більшість тих, хто у п`ятницю ломився у львіські ресторани, щоб задарма поїсти фуа гри, так само за зайві 20 євро до пенсії або зарплати готові продатися Москві, Варшаві, Будапешту – та хоч дідьку лисому!
Саме вони є основою електорату політиків-популістів типу Тимошенко або Ляшка. Цьому електорату Україна не потрібна. “А що вона мені дала” – питають вони й дивляться в бік Кремля: коли з півночі прилетить путінський десант і привезе сто доларів. Або коли “прийде Юля” і дасть ще одну “тисячу”.
Тимошенко обіцяє знизити ціну на газ утричі? Голосуватиму за неї. Тягнибок оголосив, що знизить у 5-6 разів? Тоді проголосую за нього. І це не лише пенсіонери. Зрештою, переважна більшість тих, хто жер у львівських ресторанах “на халяву” – молодь. в тому числі студенти. Так би мовити, майбутня інтелігенція “культурної столиці України”.
Колись вони билися за парасольки від Януковича і Азарова, зараз з тими парасольками ходять на мітинги Тимошенко, послухати обіцянки удвічі підвищити пенсії, утричі знизити ціну на комунальні послуги і “закінчити війну”, якось “домовившись” з Путіним.
Про ціну того “миру” вони не замислюються. Вірніше, не так: їм все одно. Федералізація? Донецькі бойовики у Верховній раді? Російська мова державна? Митний союз з Росією замість членства в Євросоюзі? Легко! А в ідеалі – “воз`єднатися” з Росією, щоб замість 100 доларів пенсії отримувати 110.
Тепер вони з тими парасолями слухають чергові обіцянки “Нового курсу”. До “халяви”.
Ну, а тисячі загиблих у війні за незалежність і територіальну цілісніить України? В очах цих осіб – вони дурні. За що гинули? Що їм та незалежність і цілісність? Там оно за рогом росіяни пиріжки безкоштовні роздають. Колись ці люди читали казку про Мальчиша-Кібальчиша та Мальчиша-Плохіша. Усі себе уявляли Кібальчишом.
Звідки ж взялися натовпи тих, хто готовий продатися самому й продати власну землю, политу кров`ю багатьох поколінь за банку варення і тарілку печива? Для яких мама гарна не тому, що мама, а тому, що борщем годує. А коли борщ варити не годна – то можна її у будинок престарілих здати.
І що з ними робити, такими “громадянами”?
До слова: “За шмат гнилої ковбаси. У вас хоч матір попроси. То оддасте” (Т. Г. Шевченко).
ПАВЛО ПРАВИЙ