ТУРЕЦЬКИЙ ГАМБІТ ПОРОШЕНКА або крах інженера Путіна

ТУРЕЦЬКИЙ ГАМБІТ ПОРОШЕНКА або крах інженера Путіна

Учора сталася подія, яку цілком можна назвати грандіозною перемогою України. На жаль, наші ЗМІ обмежилися черговою сухою констатацію факту, не розкриваючи наскільки це для нас важливо. Мається на увазі візит Порошенка до Туреччини.

Учора Російська Федерація отримала черговий нищівний удар. Після цього «Південний потік», який будує Москва на Болгарію і Туреччину може стати «мертвою дорогою», як колись «будівництво сторіччя» – Трансполярна магістраль Чум-Салехард-Ігарка.

12 червня в турецькому місті Ескішехір відбулася урочиста церемонія запуску Трансанатолийского газогону (TANAP), яким азербайджанський газ постачатиметься до Європи.

Первинна потужність газогону – 16 млрд кубометрів («Турецький потік» – 15,5), але незабаром пропускну можливість TANAP доведуть до 32 мільярдів кубів.
З них 6 мільярдів постачатиметься безпосередньо до Туреччини й решту до Європи.

Чому це погано для Росії? Бо «Турецький потік» стає неконкурентоспроможним. Азербайджанський газ см по собі дешевший і якісніший, плюс плече доставки російським газогоном утричі більше, плюс він на 90% проведений дном моря, що здорожчує його експлуатацію.

Звичайно, «Газпром» від цього не збанкрутує. Поки що. Але збитки понесе колосальні.
Чому це гарно для Європи? Це кардинально зменшує залежність від російського газу.

Що це означає для України? Для України це означає стратегічну перемогу. Подивимося на те, хто саме відкривав TANAP. Присутність на церемонії президентів Грузії, Азербайджану та Туреччини зрозуміла – це країни-учасниці проекту, їхніми територіями йде газогін.

Але на церемонію було офіційно запрошено президентів України та Сербії. Чому? Бо це – країни транзитери. Поглянемо на схему «Південного потоку», який почив у Бозі. Що бачимо?

Бачимо Сербію як одного з двох основних транзитерів російського газу. Тепер Сербія так само транспортуватиме (і споживатиме) газ азербайджанський. Це різко зменшує залежність цієї країни від російських енергоносіїв, відтак і залежність політичну.

Щодо України, то тут справжній стратегічний прорив. Адже Порошенка не просто запросили на церемонію відкриття – Україна отримала офіційне запрошення на участь у Південному газовому коридорі, частиною якого є TANAP.

Україна цікава тим, що на її територію виходить Трансбалканський газогін. Але це ще не все. Дивимося схему.

Відтепер азербайджанський газ через TANAP йтиме в Україну і вливатиметься в газогін «Союз». Таким чином українська ГТС навіть за умови що у 2022 році після закінчення чинних контрактів на транзит газу, росіяни відмовляться від нового, ми зможемо перейти на транзит газу в рамках проекту Південного газового коридору.

Ми уже не говоримо про те, що Україна цілковито позбавляється залежності від постачання газу з Росії. Плюс додатковий бонус – плата за транзит.

Ну і, «вишенька на торті». Тепер абсолютно зрозуміло, чому ЄС погодився на будівництво «Північного потоку-2». З запуском TANAP та подальшим розвитком Південного газового коридору, ця нитка перетворюється на другорядний проект, який втрачає основний свій сенс, яким керувалися у Кремлі – політичний.

Таким чином, світове співтовариство без фанфар і гучних реляцій по телевізору, як в Росії, спокійно зробило те, що й мало – вибило з рук Путіна «трубу», як політичну зброю.

«Зрадофіли» скільки завгодно можуть лити бруд на Порошенка. Порошенка можна й потрібно критикувати за певні речі. Але факт є факт – переваги діяльності президента з лихвою перекривають його недоліки.

Учора Україна отримала чергову й причому стратегічну перемогу. Адже «влізти» в енергетичні проекти у якості країни-транзитера дуже непросто.

Порошенко це нам забезпечив. Звісно, не сам. Ще є Кабмін. Ще є “Нафтогаз”. Тепер зрозуміло, за що зокрема пан Коболєв отримує такі премії, панове?

До слова: у Москві відреагували на відкриття нового газогону таким чином: “В Турции запустили газопровод в обход России”.

Чи не була спроба спровокувати “Конопляну революцію” у Грузії останньою відчайдушною спробою заблокувати відкриття цього газогону?

Там розуміють, наскільки катастрофічні наслідки це матиме для путінського режиму. Чи розуміємо ми, яку пермогу отримали 12 червня 2018 року?

Автор: Павло Правий

Залишити відповідь