ВЕЛИКИЙ ПТАХ — ТАЙХО: УКРАЇНСЬКА ЛЕГЕНДА ЯПОНІЇ

ВЕЛИКИЙ ПТАХ — ТАЙХО: УКРАЇНСЬКА ЛЕГЕНДА ЯПОНІЇ

Найвідоміші, найпочесніші і найзнаменитіші спортсмени в Японії не футболісти, не бейсболісти і навіть не каратисти. Спорт № 1, який давно уже є духом японської нації — боротьба сумо. І мало кому відомо, що Найвідоміший сумоїст ХХ століття, володар 32 імператорських кубків — українець.

Для Японії він — те саме, що для Бразилії Пеле, для Аргентини Марадона а для США Мохаммед Алі. Звали його Іван Боришко, але кожному японцю він відомий як Тайхо Кокі.

Його батько Маркіян Боришко походив з невеличкого села за 150 кілометрів від Харкова. На початку ХХ-го століття багато українців їхали до Сибіру на нові землі (їх там досі багато, область, заселена вихідцями з України називається «Зелений клин»), переїхав з односельчанами на південь Сахаліну і Маркіян.

В результаті російсько-японської війни та частина Сахаліну, де жив Боришко, перейшла до Японії. Маркіян Боришко у 1925 році опинився в м. Одомарі (тепер Корсаков), де одружиться з японською дівчиною Ная Кійо, яка через сварку з батьками переселилася до Сахаліну і працювала в Одомарі у ткацькій крамниці.

Подружжя заснувало молочну ферму, в нього з’явилося четверо дітей, Іван був другим сином.

Усе зламала Друга світова війна. Японський уряд проводив жорстку політику щодо іноземців, в 1943 році за підозрою у шпигунській діяльності поліція розлучила Маркіяна Боришка з родиною й кинула його до табору де утримували осіб слов’янського походження.

А потім Сахалін захопив СРСР і Маркіян зв’язок з родиною втратив остаточно. Його дружина з дітьми втекла від окупації на батьківщину, а його комуністи не випустили. Три роки він працював перекладачем з японської в органах радянської контррозвідки «СМЕРШ», а 1949 року за «антирадянську діяльність» його кинули уже в радянський табір на 10 років.

1954 року Маркіян Боришко амністували, він працював сторожем Сахалінського обласного музею Південносахалінську, нічого не знаючи про долю родини.

Коли його дружина 1945 року повернулась додому, батьки відмовилися від неї як від жінки, що була заміжня за «шпигуном і росіянином». Через це Тайхо Кокі, якому було толі лише 5 років, не запам’ятав батька, а матір ніколи не згадувала про нього, боячись за долю своїх дітей.

Ная Кійо з дітьми постійно мандрувати по Хоккайдо в пошуках заробітку, а Тайхо раптом виявив неабиякий хист до боротьби сумо. На початку кар’єри він був дуже високий як для японців – 185 сантиметрів, худорлявий — лише 75 кілограмів і тому покладався передусім не на масу, а на техніку. Утім, він мав дуже важливу для сумоїстів перевагу — дуже великиї розмах рук.

Його вчителі казали: «З таким розмахом рук ти не просто йтимеш до перемоги, а летітимеш». Звідси й прізвисько «Великий птах — Тайхо».

Уперше чемпіоном з сумо — йокодзуном — Іван Боришко став у 21 рік, що було само по собі уже неймовірним досягненням. Сталося це того року, коли на Сахаліні в абсолютних злиднях від запалення легенів помер його батько, так і не дізнавшись про те, що син став наймолодшим чемпіоном в історії сумо.

Успіхи Тайхо були неймовірні. Він здобув 32 імператорські титули. Провів серію з 45 боїв без жодної поразки. Була б і 46-та перемога, яку він не здобув через суддівську помилку. Після цього сталася безпрецедентна для консервативної Японії подія — в сумо ввели відеоповтори суперечливих моментів.

Тайхо був у прямому сенсі найвідомішою після імператора людиною в Японії. Жінки через незвичну зовнішність вважали його найгарнішим чоловіком Японії, а діти у своїх рейтингах ставили його ім’я перед з улюбленою грою тамагочі.

Сумо принесло українцю фантастичні статки і статус національного надбання. У 1971 році він покинув боротьбу. У 1972 році відкрив власну школу в Тайхо. У 1978 році став головою Федерації сумо.

2002 року Іван Боришко приїхав на рідну землю батька. Жодного слова не знав українською, але поклик крові був надто сильний. У селі Рунівщина на Харківщині зняв на відеокамеру місце, де стояла дідівська хата, набрав води із криниці, взяв рідної землі.

У Харкові спеціально на його честь було організовано турнір з сумо, якому за згоди найлегендарнішого борця сумо ХХ сторіччя присвоїли ім’я Кокі Тайхо. Відтоді Кубок Тайхо Кокі розігрують в Україні щорічно.

Помер великий український чемпіон 19 січня 2013 року від «хвороби сумоїстів» — серцевої недостатності. Разом з численними японськими нагородами Іван Боришко (Тайхо Кокі) має український орден «За заслуги» ІІІ ступеня.

Автор: ПАВЛО ПРАВИЙ

Загрузка...
Загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *