У виставкових залах, де живопис та графіка промовляють у своїх власних ритмах, скульптура зазвичай мовчить. Але не цього разу. На виставці всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Жінка. Мати. Берегиня», серед полотен, вишивок і текстильних панно, мармурова постать під назвою «Берегиня ельфійського виміру» промовляє до глядача особливою, майже магічною мовою. Її авторка — українська скульпторка Аліна Работягова, яка створює не просто портрети чи образи, а цілі паралельні світи, що дихають, мислять і ведуть діалог з реальністю.
Мистецтво як мапа внутрішнього світу
Аліна зізнається: мистецтво для неї — це спосіб зрозуміти себе в хаотичному, жорсткому світі. Її творчість — не втеча, а радше глибока спроба пояснити собі життя, створити альтернативну систему координат. У цьому новому всесвіті — її власному арт-проєкті «Антропоморфні» — мешкають не люди і не тварини, а їхні гібриди: персонажі, в яких поєднується інстинктивне й раціональне, фізичне й духовне, знайоме і неймовірне.
Її фантазійні істоти — це не просто художній експеримент, а психологічна конструкція, спроба побачити себе і людство з боку. І от, коли ці антропоморфні істоти почали мандрувати між вимірами, Аліна відчула: їм потрібні супутники. Так у її світі з’явилися ельфи і психеї, а отже — з’явилася й Берегиня ельфійського виміру.
Берегиня з каменю і світла
На перший погляд — це портретна скульптура. Вишуканий профіль, ельфійські вуха — усе дуже реалістичне, майже класичне. Але це не жінка з цього світу. У неї — третє око мудрості, сховане на потилиці. Її постать ніби вловлює мармурове світло виставкової зали, трансформуючи його в інтуїтивну енергію. Вона — берегиня знань, які не належать ні одній з людських культур, і в той самий час — втілення теплої, знайомої присутності.
Її характер — не вигаданий, а списаний з реальної людини. Це портрет найкращої подруги художниці, яка погодилась «позичити» свою зовнішність для створення цієї фантастичної героїні. Аліна жартує: «Вона — як колишня програмістка, яка вийшла на пенсію, живе на березі океану, катається на скейті і серфі, й почувається абсолютно щасливою». Але в цій легкості — глибина. Бо ця ельфійка несе відповідальність: від неї залежить доля багатьох світів. Це глибоко жіночий архетип — тихої, але надпотужної берегині, яка знає більше, ніж показує.
Скульптура як магія
Мармур — вибагливий матеріал. Йому не пробачають помилок, він чинить спротив. Але саме тому Аліна обирає його як свого співрозмовника. Скульптура, за її словами, надає реальність навіть найфантазійнішим образам. Вона буквально «вбудовує» їх у наш світ — не як ілюзії, а як фізичні, дотичні символи іншого виміру.
Це не перша участь Аліни у виставках Національної спілки художників України. Раніше вона вже презентувала такі роботи, як «Дисморфофобія», «Пінгвін Фелікс», «Драгонфлай» та «Різдвяний кіт Семен». Кожна з них — частинка її альтернативного світу, населеного істотами, які, попри свою фантастичність, говорять про дуже реальні речі: тривогу, самотність, самопізнання, захист.
Жіночий вимір сили
Проєкт «Жінка. Мати. Берегиня» — це простір, де жіночий образ постає не лише як ніжність і турбота, але й як нескорена енергія, духовний каркас нації, яка виборює майбутнє. У цьому контексті робота Аліни Работягової звучить особливо. Її «Берегиня» — не з цього світу, але її місія надзвичайно людська: зберегти знання, оберігати рівновагу, бути тим спокійним ядром, навколо якого крутиться Всесвіт.
А ще — це вияв великої ніжності. Бо навіть у найсуворішому камені можна вирізьбити обличчя друга. Обличчя берегині.
Приходьте побачити цю роботу наживо! Виставка всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Жінка. Мати. Берегиня» відкрита для глядачів.
Виставка проходить на 3му поверсі Центрального Будинку художника, вул.Січових стрільців 1-5, Київ до 25.05.2025
Організатор Всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Жінка. Мати. Берегиня»: Національна спілка художників України
Кураторка проєкту: Тамара Чернявська
Інстаграм сторінка Аліни Работягової: https://www.instagram.com/alin_alistair/