Ян Стрелюк, Віталій Ярема, Анатолій Даниленко, Геннадій Ільїн, Ігор Кушнір, Тетяна Засуха, В’ячеслав Даниленко, Микита Ільїн — корупційна орггрупа прокурорських, забудовників і політиків, яка грабує Україну під час війни. Склад злочину очевидний: статті 191, 364, 366, 368, 256 Кримінального кодексу України
В тилу воюючої України діє організоване злочинне угруповання, яке десятиліттями паразитує на прокуратурі, судах, органах місцевого самоврядування, земельних ресурсах і тіньових потоках будівництва. Ключові фігури — Ян Стрелюк, Віталій Ярема, Анатолій Даниленко, Геннадій Ільїн, Ігор Кушнір, а також підконтрольні їм родичі, депутати та забудовники. Кожна з цих персон не просто має за плечима кар’єру в системі — вони вбудувалися в неї як карцинома, яка зрослася з правоохоронною машиною й тепер, під прикриттям війни, продовжує грабувати країну. Всі ознаки — злочини за статтями 191 (привласнення майна), 364 (зловживання службовим становищем), 366 (службове підроблення), 368 (одержання хабара), 256 (сприяння діяльності злочинного угруповання).
У центрі — Ян Стрелюк, який, уникнувши люстрації після Революції Гідності, спокійно перебрався в Полтаву, а згодом — під час вторгнення РФ — очолив прокуратуру Кіровоградщини. НАЗК засекретило його декларації нібито через воєнний стан, хоча аналогічні документи інших прокурорів залишилися відкритими. Секретність — класичний інструмент прикриття. За цей час родина Стрелюка обросла земельними ділянками під Києвом, на Полтавщині, в Конча-Заспі. Усі активи дивним чином з’являлись у руках Курносової — його дружини — саме в ті періоди, коли прокурор «не помічав» резонансні злочини в підпорядкованих йому районах.
Одна з найгучніших схем — передача 140 гектарів державних водойм у власність фірмі «Солтанівка-каскад» у 2014 році. Прокуратура Васильківського району, яку тоді очолював Стрелюк, «випадково» не подала апеляцію, завдяки чому водойми відійшли до рук родичів високопосадовців. Засновники фірми — В’ячеслав Даниленко, син заступника Генпрокурора, і Микита Ільїн, син депутата Геннадія Ільїна. Паралельно з оформленням прав на водойми — родина Стрелюка отримує землю поруч. Ідеально синхронізований обмін: мовчання в обмін на гектари.
Наступна схема — з незаконним будівництвом у Конча-Заспі. У 2015–2016 роках дружина Стрелюка фігурує серед співзасновників ТОВ «Містобуд Інвест», яке забудовувало лісовий фонд під виглядом котеджного містечка «InWood». Проєкт курував Ігор Кушнір — колишній голова «Київміськбуду», пов’язаний із тим же Ільїним та Даниленком. Це ті самі фігуранти, що під дахом прокуратури знищили Сінний ринок у Києві, забудувавши його елітним ЖК «Ярославів Град» з порушенням норм і спротивом громади. Стаття 364 та 191 КК України — очевидні. Але справ не відкрито. Прокуратура мовчала. Бо свої.
Ще один доказ участі Стрелюка в організованому злочинному угрупованні — його роль у виборчій фальсифікації 2012 року. Тоді він фактично легітимізував перемогу депутатки від Партії регіонів Тетяни Засухи на 94 окрузі, відмовившись відкривати справи попри десятки заяв про злочини. Кандидат від опозиції Віктор Романюк публічно заявив, що прокурор Стрелюк написав одинадцять (!) офіційних відписок, у яких заперечував підстави для провадження. Це — пряме службове підроблення (ст. 366 ККУ) в інтересах політичної мафії. У той же час Даниленко — його покровитель — підтримував зв’язки з родиною Засухи, що вказує на системну змову.
Після Революції Гідності добровольці приїхали до прокуратури Васильківщини вимагати люстрації Стрелюка. Той в паніці написав заяву «за власним бажанням» і зник. Але завдяки клану Яреми — тодішнього Генпрокурора — він вже через кілька місяців знову з’являється в системі. Спочатку — на Полтавщині, потім — у Кіровограді. Стрелюк — не просто випадковий виконавець. Це системний учасник мафіозної вертикалі, яку очолювали Ярема та Даниленко. Їхній дах тримає його в безпеці навіть під час війни, коли кожен ресурс держави має йти на фронт, а не в кишені прокурорських злодіїв.
Усі активи, переміщення, «випадкові» збіги — детально підтверджуються з відкритих реєстрів та журналістських розслідувань. Таємниця декларацій, дії НАЗК, мовчання ДБР, саботаж НАБУ — усе це є частиною злочинного коду, за яким живе стара прокурорська мафія. В той час, як українці втрачають домівки, кров, життя, прокурор Стрелюк і його спільники будують нові особняки, розширюють земельні володіння й купують собі тишу за рахунок знищеної державності.
Таблиця ключових фігурантів та кримінальних ознак
| Фігурант | Роль | Зв’язки | Злочини (ст. ККУ) | Активи / об’єкти |
|---|---|---|---|---|
| Ян Стрелюк | Прокурор Кіровоградщини | Ярема, Даниленко, Ільїн | ст. 364, 366, 368, 256 | Землі у Фастові, Вишеньках, Конча-Заспі |
| Віталій Ярема | Ексгенпрокурор | Стрелюк, Даниленко | ст. 256, 364 | Маєток у «Золоче», вплив на призначення |
| Анатолій Даниленко | Ексзаступник ГПУ | Ярема, Ільїн | ст. 191, 364 | 140 га водойм, клуб «Солтанівка» |
| Геннадій Ільїн | Ексдепутат, бізнесмен | Даниленко, Кушнір | ст. 191, 368 | Землі у Вишеньках, забудови |
| Ігор Кушнір | Забудовник, ексголова «Київміськбуду» | Ільїн, Даниленко | ст. 191, 364 | ЖК «InWood», «Ярославів Град» |
| В’ячеслав Даниленко | Син Анатолія Даниленка | Микита Ільїн | ст. 191 | Співзасновник «Солтанівка-каскад» |
| Микита Ільїн | Син Геннадія Ільїна | В’ячеслав Даниленко | ст. 191 | Забудова водойм |
| Тетяна Засуха | Ексдепутатка ПР | Даниленко, Стрелюк | ст. 366, 256 | 94 округ Київщини, фальсифікації |
Це не просто система. Це мафія. І її учасники сьогодні — не в тюрмі, не під слідством, а у владних кабінетах. І поки вони залишаються безкарними — фронт у тилу програно.
Національна агенція із запобігання корупції засекретила декларації про доходи прокурора Кіровоградської області Яна Стрелюка. Офіційною причиною для вилучення документів з вільного доступу є воєнний стан в Україні та важливість посади чиновника. Водночас фінансові звітності деяких інших обласних прокурорів залишаються доступними.
Тому виникає питання, чим же Стрелюк відрізняється від своїх колег по цеху і чому його майно та доходи вирішили «закрити»? Відповіддю на це питання може бути протекція від колишніх прокурорських часів постмайданної України, яка не втратила свій вплив і сьогодні.
Ян Стрелюк мало відомий широкому загалу. Проте в органах прокуратури він працює понад 20 років. Спочатку на прокурорських посадах в Київській області, зокрема у Фастівському, Обухівському та Васильківському районах. Згодом його перевели на Полтавщину, звідки зі скандалом після незаконного прослуховування перенаправили до Солом’янського району Києва. З лютого 2023 року Стрелюк очолює Кіровоградську прокуратуру.
Хоча декларації чиновника були вилучені з вільного доступу, довідки з Реєстру майнових прав дають зрозуміти, яким майном встиг обрости Стрелюк та його родина за час прокурорської роботи. В цьому випадку важливі дати надбання права власності на об’єкти нерухомості, оскільки вони співпадають із певними політичними подіями в країні та дають змогу зрозуміти, хто ж «кришує» Стрелюка.
Видання «Останній бастіон» приділяло багато уваги особі Стрелюка, поки він очолював прокуратуру Полтавщини. В численних публікаціях говорилось про його ймовірну причетність до корупції та розкрадань. В одній з них міститься доволі цікава інформація, яку станом на зараз повністю підтверджує джерело у прокурорських колах.
Журналісти писали про те, що нібито Стрелюк отримав чималенький хабар за закриття очей на привласнення 140 гектарів державних водойм колишнім заступником Генпрокурора Анатолієм Даниленком. На той час Стрелюк очолював прокуратуру Васильківського району, де ці водойми розміщені. Завдяки тому, що прокуратура вчасно не подала апеляцію на попередні рішення суду, землі відійшли Даниленку і зараз на них розміщується рибальський клуб «Солтанівка».
Про привласнення Даниленком понад 100 гектарів ЗМІ вперше написали у 2014 році. Тоді фірмою «Солтанівка-каскад», якій відійшли ці землі, керували син Даниленка В’ячеслав та син його бізнес-партнера, колишнього депутата Київради від партії УДАР Геннадія Ільїна – Микита.
Згідно з даними Реєстру речових прав у тому ж 2014 році у дружини Яна Стрелюка Людмили Курносової з’явилась земельна ділянка у Фастівському районі Київської області, що розташована поруч із Васильківщиною.
У 2019 році родина прокурора Яна Стрелюка стала фактичним сусідом бізнес-партнера Даниленка Геннадія Ільїна. Його дружина отримала право власності на земельну ділянку у селі Вишеньки, яке розташоване впритул до столичного району Осокорки. В цьому ж селі, за даними джерел, проживає Ільїн з родиною.
Якщо поглянути на мапу, можна побачити, що земельна ділянка дружини Стрелюка розташована поблизу озера Золоче та однойменного котеджного містечка. В ньому, як раніше повідомляли журналісти, мешкає колишній шеф Даниленка, ексгенпрокурор Віталій Ярема.
У 2015 та 2016 роках дружина Яна Стрелюка Людмила Курносова була серед засновників ТОВ «Містобуд Інвест». Ця фірма фігурувала в розслідуванні щодо ймовірної незаконної забудови земель Конча-Заспи. Йшлося про котеджне містечко «InWood», яке зводив колишній очільник «Київміськбуду» Ігор Кушнір.
Кушнір теж не чужа людина для Даниленка та Ільїна. Джерело підтверджує, що вони давно товаришують. Коли Кушнір очолював «Київміськбуд», комунальне підприємство допомагало будувати житловий комплекс «Ярославів град». Даниленко та Ільїн збудували його на місці знесеного Сінного ринку попри численні акції протесту активістів.
У 2012 році ім’я Яна Стрелюка засвітилось у ще одному скандалі – він фактично схвалив перемогу на виборах у 94 окрузі Київщини депутатки від Партії регіонів Тетяни Засухи. На той час це була одна з найскандальніших перемог, оскільки за даними опонентів Засухи вибори в окрузі були тотально сфальсифіковані.
Свою перемогу намагався відстояти кандидат від партії «Батьківщина» Віктор Романюк. За його словами, тодішній Васильківський міжрайонний прокурор Ян Стрелюк «написав 11 листів, що не вбачає підстав для відкриття кримінального провадження по заявах (щодо фальсифікацій – ред.), бо суди вже й так все встановили».
«Ні новий Кримінально процесуальний кодекс, ні запевнення влади, що в нас тепер заява про злочин є автоматично підставою для відкриття кримінального провадження, не були аргументом для цього знавця кримінального законодавства», – говорив Романюк.
Мало того, що приблизно в цей час Стрелюк допомагав ексзаступнику Генпрокурора Анатолію Даниленку легалізувати право власності на 140 гектарів водних угідь. Він же закрив очі на фальсифікацію результатів виборів для перемоги Тетяни Засухи, з родиною якої, за даними співрозмовника, Даниленко дуже добре знайомий.
У 2014 році Ян Стрелюк зміг уникнути люстрації, якої вимагали представники добровольчих батальйонів. Після візиту бійців у Васильківську прокуратуру він спішно написав заяву на звільнення.
Але ймовірна протекція від прокурорських високих чинів допомогла йому залишись у системі та спочатку перейти на посаду до Полтавської області, а вже під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну – до Кіровоградської.
Чи пов’язане вилучення декларацій Яна Стрелюка з вільного доступу з його прокурорською «кришею», звичайно, ніхто достеменно не скаже. Але вся його кар’єра та майнові здобутки доводять, що «старі друзі» з оточення колишнього Генпрокурора Віталія Яреми продовжують зберігати вплив на прокуратуру.
Автор: Олена Добродій