Ігор Купранець. Це ім’я має смердіти гниллю, бо воно – синонім найглибшої, найцинічнішої корупції в українських правоохоронних органах. Колишній заступник голови Нацполу, екс-начальник тієї чортової годівниці, що звалася Департаментом захисту економіки (УБЕЗ). Ця тварюка перетворила свою високу посаду на особисту золоту жилу, на безсоромний прикриття масштабних кримінальних схем. Це розслідування буде бити по всіх його брудних плямах: контрабанда, незаконна торгівля, монополізація, і, найогидніше – ганебна втеча в Монако, коли Україна стікає кров’ю. Це не просто розслідування, це вирок.
Монако: Гнилий рай для покидька, поки Україна горить
Коли рашистська орда сунула на нас, коли тисячі кращих синів і дочок України йшли в пекло, щоб захистити кожен клаптик землі, цей “правоохоронець” вибрав шлях найгіршого дезертирства. Замість того, щоб битися, або хоча б просто залишитися в країні, яка його годувала, Купранець, за всіма доказами, що кричать про це, дав драпака до Монако. Цей “рай” для мільярдерів став його особистим бункером, збудованим на гроші, витягнуті з наших кишень і з крові України.
Його шикарне життя в Монако – це не просто факт, це ляпас по обличчю кожному, хто зараз воює, хто втратив дім, хто ховає своїх дітей. Політики, що шепочуться про нього в кулуарах, телеграм-канали, що прямо говорять про його “батальйон Монако” – це не просто чутки, це підтвердження його злочинної імперії. “На мою думку, існують фабрики, на роботу яких Податкова звертає недостатньо уваги. Я не раз чув прізвища Купранець… які згадувалися в репортажі про батальйон «Монако»,” – говорив у грудні 2022 року депутат Мар’ян Заблоцький. Це не просто слова, це пряме вказування на те, що навіть після формального “звільнення” ця сволота продовжує керувати своїми тіньовими схемами з-за кордону. Він там не на відпочинку, він там на “роботі”, контролюючи потоки акцизних товарів, контрабанди, і, можливо, навіть наркотиків. Це не просто колишній мент, це лідер злочинного угруповання, що діє на міжнародному рівні, плюючи на Україну.
Департамент захисту економіки: Годівниця для особистого збагачення
Пам’ятаєте той так званий “Департамент захисту економіки”? Забудьте. Під керівництвом Купранця це була не правоохоронна структура, а справжнісінька організована злочинна група, що легалізувала вимагання. Він був “сірим кардиналом” самого Авакова, тим, хто носив йому “компромат”, який згодом перетворювався на кеш. Цей виродок мав повний доступ до фінансових потоків країни, використовуючи своїх покровителів серед депутатів, міністрів та навіть Адміністрації Президента, щоб будувати свою імперію. ДЗЕ перетворився на центр вимагання, збору “данини” з кожного куточка тіньової економіки України. Це була не боротьба зі злочинністю, а її централізований контроль і збір податків на користь Купранця та його поплічників.
Кривавий “дашок” над секс-індустрією столиці: Свідчення цинізму
Особливо огидний епізод у його брудній кар’єрі – це “кришування” проституції в Києві. Будучи заступником начальника Департаменту по боротьбі з кіберзлочинністю та торгівлею людьми МВС, цей “захисник моралі” став, по суті, гаманцем свого тодішнього начальника Юрія Кучера. Купранець особисто домовлявся з сутенерами, встановлюючи таксу за кожен бордель. Це була не просто “криша”, це було “ліцензування” злочинності!
Вони створили базу даних, де були всі особисті дані повій, сутенерів, адреси борделів – повний контроль над цим брудним бізнесом. Кожна “точка” в Києві платила, не важливо, хто “кришував” її раніше – тепер платили тільки Купранцю. 200-250 тисяч доларів США щомісяця – це був його особистий “дохід” з торгівлі людськими тілами, який він ділив зі своїм босом. Цю схему розкрила внутрішня безпека МВС, але Купранець, як завжди, вийшов сухим з води. “Звільнили” – і що з того? Це лише дало йому можливість перегрупуватися і продовжити свої схеми на більш високому рівні.
Контрабанда та розпродаж конфіскату: Одеський чорний “порт”
Одеса, її порт – це було його золоте дно. Масштабна контрабанда тютюну та алкоголю, що йшла через порт, а потім незаконний розпродаж конфіскату – це все було під його контролем. Якщо хтось займався контрабандою, Купранець фабрикував кримінальні справи, а потім вимагав астрономічні хабарі, щоб “закрити питання”.
Згадайте історію з “Сьомим кілометром”: вилучили 25 мільйонів доларів за нібито вивезення валюти. А потім що? Справа “вирішилася” за допомогою хабаря. Купранець, співпрацюючи з керівництвом ТОВ “Професіонал”, що мала монополію на продаж конфіскату, заробив понад 10 мільйонів доларів. Це не просто цифри, це вкрадені у держави гроші, що мали йти на лікарні, школи, дороги, а пішли в кишеню злочинця.
Корупція у державних закупівлях та монополізація охорони портів: Імперія “Альфа Безпеки”
Державні закупівлі – це був його другий кишеньковий банк. Великі державні підприємства, спіймані на “гарячому”, просто відкуповувалися від Купранця величезними хабарами. Він вліз у все: іноземні інвестиції, газ, залізниця, навіть закупівля вакцин! Нічого святого.
Але окрема історія – це “Охоронна компанія “Альфа Безпека”. Заснована фіктивною особою, яка, виявляється, керує фірмами, що належать дружині та батьку Купранця. Це прямий доказ, що це його особиста контора. За рік! Після охорони якогось там фруктового саду, ця “Альфа Безпека” раптом почала вигравати мільйонні тендери на охорону стратегічних державних об’єктів. Миколаївський порт, де їхня ціна була вдвічі вищою за конкурентів? Конкурентів “відсіювали” за смішні причини, а місцеву поліцію, що пропонувала дешевше, просто не пускали! А коли почали розслідувати – справу просто “закрили”.
“Львівський локомотиворемонтний завод”, “Київ-Дніпровське підприємство промислового залізничного транспорту” – скрізь одна й та сама схема: Купранець прибирав конкурентів, ставив свою фірму, і державні гроші текли в його кишені. Навіть “Укртрансгаз” у п’яти областях “віддав” свої тендери “Альфа Безпеці”, бо всі інші “не відповідали вимогам”. Це не просто корупція, це тотальний контроль над державними потоками, збудований на брехні і підставних фірмах.
Земельні махінації та елітна нерухомість: Приховані мільйони
Його декларації – це сміх. Ніхто не вірить у ті цифри. Квартира в 101 квадрат, “подарована” батьком. Потім “продаж” нерухомості на 1.7 мільйона, а потім “купівля” іншої, яка чомусь не значиться в реєстрі. Куди ділися 750 квадратів землі в Києві?
А село Пилипець на Закарпатті? Там, де батько Купранця “будує” собі якийсь комплекс відпочинку, поруч з таким же “будівництвом” батька іншого генерала – Євгена Коваля. Це не збіг, це спільні схеми. Земля в Жулянах, ще одна ділянка на Житомирській трасі, будинок за 800 тисяч доларів. Колекція мисливських рушниць, ціна яких зашкалює. Все це – кричущі докази незаконного збагачення. Ці гроші мали працювати на Україну, а не на його розкішне життя.
Мережа впливу та “команда” Купранця: Масштаб злочинного спрута
Ігор Купранець – це не просто корупціонер, це спрут, що розкинув свої щупальця по всій країні. Він був “основним постачальником компромату для Арсена Авакова” – це означає, що він знав про кожного все, і це давало йому владу. Його близькі стосунки з Олегом Татаровим – це ще один доказ його впливу. Він прагнув очолити Податкову службу, щоб взяти під контроль ще більше фінансових потоків.
Він призначав своїх людей на ключові пости: Кругляк на Полтавщині “кришував” газолін, Єфтеній на Житомирщині – бурштин, Нємцов на Чернівеччині – контрабанду сигарет. Беха в Одесі “заробляв” на м’ясі з Придністров’я, а Гусашвілі на Львівщині керував конвертаційними центрами. Це не просто окремі випадки, це системна, злочинна мережа, що працювала на Купранця.
Так, він звільнений. Але це не означає, що його діяльність припинилася. Його втеча до Монако під час війни – це не просто ганебний акт дезертирства, це кричущий виклик правосуддю. Це доказ його впевненості у власній безкарності. Він насолоджується життям за кордоном, поки Україна стікає кров’ю. Це не просто корупціонер, це ворог, який зраджує свою країну, зсередини роз’їдаючи її мільйонами, вкраденими у народу. І цьому має бути покладено кінець.