Поки вся країна бореться за виживання під час повномасштабної війни, окремі “обличчя закону” перетворили своє життя на кримінальний серіал з елементами шпигунських романів, кришування наркоторгівлі, сімейних драм і міжнародного скандалу. Центр цієї мережі — Владислава Величко (раніше Дігтяр, Мошківська, Лало), її чоловік Ярослав Величко, теща — Марина Валеріївна Дігтяр, а також ціла купа родичів з паспортами країни-агресора, Російської Федерації.
Географія скандалу: від Троєщини до Бердянська і Москви
Події розгорталися на житловому масиві Троєщина (Деснянський район, м. Київ), у ЖК “Петрівський квартал”, Святопетрівське, а також у Бердянську, Запорізької області — на тимчасово окупованій території. Тамтешня “еліта” в особі Марини Дігтяр (19.05.1972 р.н., ІНН РФ 900205290150, паспорт серія 3923 №759758, виданий 11.09.2023 ГУ МВД Росії по Запорізькій області, місце проживання — Бердянськ, вул. Волонтерів, 38) регулярно курсує між РФ і Україною, зупиняючись у доньки Владислави та зятя Ярослава.
Злочини та схеми: від підробок до “кришування” наркотиків
Владислава Величко влаштувалась на посаду в Державне бюро розслідувань (ДБР) завдяки коханцю. Її чоловік Ярослав Величко обіймав посаду заступника начальника сектору кримінальної поліції відділу №1 (м. Вишневе) ГУ НП у Київській області. Ця парочка ретельно приховувала факт перебування на території України Марини Дігтяр, яка має не лише російське громадянство, а й рубльові доходи. Більше того, батько Владислави — Дігтяр Леонід Васильович (паспорт РФ серія 1623 №020682, ІНН РФ 900202209641, виданий 25.10.2023 ГУ МВД Росії по Запорізькій області), а її двоюрідний брат Владислав Олександрович Дігтяр (18.05.1980 р.н.) є директором підсанкційного ГБУЗ “Бердянський Центр Первинної Медико-Санітарної Допомоги” (ОДРН 1229000019830, ІНПП 9002008347) — по суті, російської окупаційної структури.
Дружина цього “керівника” — Альона Юріївна Дігтяр (26.06.1985 р.н., ІНН РФ 231537549730) з 2022 року керує “ГБУЗ Областной Центр По Оказанию Психиатрической И Наркологической Помощи” в Бердянську. Тобто вся родина прямо або опосередковано працює на окупаційний режим.
А тепер увага — Марина Дігтяр є обвинуваченою у справі №12018080130000217 (Бердянський райсуд Запорізької області, справа 310/6394/19), де їй інкримінують шахрайство (ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 КК України) та хабарництво (ч.3 ст.368 КК України). Але через окупацію справа зависла в повітрі. Владислава ж, подаючи документи на конкурс у ДБР, зручно “забула” вказати цей факт. http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2021_03_17/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952
Кришування наркоторгівлі: затримання, підозри, арешти
Як грім серед ясного неба — резонансне затримання 8 поліцейських Київської області за перевищення влади, насильство, незаконне затримання та вимагання хабарів. Серед них — Ярослав Величко. Джерело: https://glavcom.ua/kyiv/news/huchnij-koruptsijnij-skandal-na-kijivshchini-zatrimano-vismokh-politsejskikh-1053619.html
Його арештували, оголосили підозру, тримають під вартою. Злочини — не дрібниці, а тяжкі, серед яких “кришування” наркоторгівлі на Київщині.
Домашнє насильство: побої, психологічний терор, суди
На цьому історія не закінчується. Владислава Величко не просто втягнулася в корупційно-сімейні оборудки — вона ще й стала фігуранткою кримінального провадження за домашнє насильство. Її син Олександр піддавався фізичним та психологічним знущанням, що підтверджено експертизами МВС України. На тлі кримінального провадження Владислава отримувала позитивні рішення у сімейних спорах у Святошинському райсуді Києва — суді, де вона раніше працювала й мала підтримку окремих суддів, очевидно, не без грошових “аргументів”.
Бандитські методи: “охоронці” з Одеси й викрадення дитини
Коли ж дитина залишилась з батьком, Владислава найняла групу “охоронців” з Одеси, які силою, із застосуванням газових балончиків, нападу й тілесних ушкоджень, викрали дитину, намагаючись втекти до південних регіонів. Злочинців затримала поліція, їм оголосили підозру, і зараз їхня справа слухається у Бориспільському міськрайонному суді Київської області.
Фінал епопеї: втеча за кордон
У грудні 2024 року Владислава поспіхом виїхала за кордон. Чи це Москва, де мешкають її бабуся й сестра, чи тимчасово окуповані території — невідомо. Факт залишається фактом: державна службовиця, чий чоловік сидить у СІЗО, з купою кримінальних плям, зникла разом із дитиною. Чи повідомила вона своє керівництво? Велике питання.
Висновки
Ця історія — не просто родинна драма. Це — концентрований портрет сучасної корупції:
- Державні службовці з доступом до таємниць, які покривають родичів-росіян;
- Приховані судимості та кримінальні справи;
- Кришування наркотиків на рівні обласної поліції;
- Викрадення дитини з побиттям і газом на асфальті;
- І, як апогей, втеча за кордон.
Якщо хтось ще думає, що “ДБР чисте й непідкупне”, ця справа — болючий контраргумент.