Алкогольна залежність — це не лише фізіологічна або біохімічна проблема. Вона глибоко пов’язана з особистістю, способом мислення та сприйняттям себе. Самооцінка — одне з ключових понять у психології залежностей. Люди, які страждають на алкоголізм, часто мають занижену або нестійку самооцінку, що є як причиною, так і наслідком проблеми. Цей зв’язок необхідно глибоко дослідити для ефективного лікування.
Що таке самооцінка і як вона формується?
Самооцінка — це система уявлень людини про власну цінність, здібності, значущість у соціальному середовищі. Вона формується ще в дитинстві через:
- ставлення батьків до дитини;
- соціальне порівняння з іншими дітьми;
- успіхи або невдачі у навчанні, спорті;
- реакцію оточення на помилки або ініціативу;
- особисті досягнення і визнання.
Коли дитина регулярно стикається з критикою, приниженням або відсутністю підтримки, формується негативний внутрішній голос, що надалі буде впливати на її життєвий вибір — у тому числі й на звернення до алкоголю.
Як низька самооцінка призводить до алкоголізму?
Особа з низькою самооцінкою:
- не вірить у власну значущість;
- боїться помилок, уникає відповідальності;
- сприймає себе як «гіршого» за інших;
- не вміє відстоювати свої кордони;
- легко піддається тиску оточення.
Алкоголь у цьому контексті стає засобом:
- тимчасового «вимкнення» критичного внутрішнього голосу;
- зняття емоційної напруги;
- створення ілюзії впевненості;
- втечі від болісної реальності.
Самооцінка як фактор рецидиву
У процесі лікування багато людей відчувають емоційне загострення: стикаються з почуттям провини, соромом, страхом змін. Якщо не підтримати людину на цьому етапі, ризик рецидиву зростає. Самооцінка — це внутрішній фундамент, що дозволяє триматися на плаву навіть у стресових ситуаціях.
Небезпека «завищеної» самооцінки
Цікавий парадокс: не лише занижена, але й «надто висока» самооцінка може бути проблемою. Якщо вона не реалістична, а компенсаторна — тобто прикриває внутрішню невпевненість — то будь-яка невдача стає травмою. Людина, що звикла себе вважати «вищою за інших», не вміє справлятись із поразками і також звертається до алкоголю як до інструменту втечі від реальності.
Як змінити самооцінку?
Робота над самооцінкою — це тривалий процес, що включає:
- усвідомлення своїх думок (когнітивна терапія);
- розвиток внутрішньої підтримки (емоційна саморегуляція);
- формування здорових соціальних зв’язків (групова терапія, реабілітація);
- розвиток навичок асертивності (вміння сказати «ні», висловлювати думку);
- підтримка досягнень (ведення щоденника успіхів).
Приклад практики: кейс успішного одужання
Жінка, 42 роки, довгий час зловживала алкоголем. Причиною було почуття нікчемності, яке сформувалося після розлучення і втрати роботи. Психотерапія допомогла їй розпізнати деструктивні переконання («я ні на що не здатна», «мене ніхто не любить») і замінити їх на більш конструктивні. З часом вона почала знову працювати, відновила зв’язки з дітьми, і її самооцінка суттєво зміцнилась.
Роль сім’ї у формуванні самооцінки
Близькі люди відіграють ключову роль у підтримці позитивного образу «я» у залежного. Тому під час реабілітації важливо проводити сімейні консультації, щоб змінити токсичні взаємодії на підтримувальні. Образ «невдахи» чи «алкаша» потрібно замінити на образ людини, що бореться і заслуговує на повагу.
Висновки
Самооцінка — не просто характеристика особистості. Як гарний приклад, професійне лікування алкоголізму у Чернігові https://rehab24.org/ua/likuvannia-alkoholizmu-u-chernihovi.html обов’язково включає роботу над відновленням позитивного образу «я». Це основа, на якій будується здатність протистояти залежності. Без роботи над цим компонентом лікування залишиться поверхневим. Справжнє одужання починається там, де людина починає бачити свою цінність, відновлює віру в себе і вчиться любити себе без умов.