ТАЄМНИЦЯ БОЮ В МОСКВІ: Усик мав програти

ТАЄМНИЦЯ БОЮ В МОСКВІ: Усик мав програти

Перемога Олександра Усика в Москві буквально розірвала українське суспільство навпіл. Для одних наш чемпіон герой, для інших – зрадник батьківщини. Нам не звикати. Ми завжди чубимося між собою з менших приводів.

Історія ця дуже цікава і повчальна. Справжній детектив. Фінал Всесвітньої боксерської суперсерії мав відбутися 11 травня в столиці Саудівської Аравії Джидді. Але тут Усик травмував руку і, користуючись відтермінуванням бою, росіяни добилися, аби фінал пройшов у Москві.

Тут перша таємниця. Фінальний поєдинок між українцем і росіянином мав проходити будь-де на нейтральній території, але не «вдома» у Гассієва. Ми не маємо доказів, але інсайдери стверджують, що росіяни просто перекупили у шейхів право на проведення бою, заплативши шалені гроші. Кажуть про 20+ мільйонів доларів.

Усик до цього вважався беззаперечним фаворитом. У випадку його перемоги букмекери виплатили б на кожен долар ставки лише 1,33 долари виграшу, то в разі перемоги Гассієва на кожен долар платили б 3,25 долари. Словом, в перемогу осетина не вірив ніхто.

Так було півроку тому. Але після того, як стало відомо, що бій відбудеться у Москві, букмекери раптом змінили свою думку і відповідно, ставки. Так, напередодні бою знаменита контора William Hill приймала ставки с коефіцієнтом 1,9. На успех россиянина коефіцієнт був такий само – 1,9.

Букмекери – люди з найчутливішими носами. Вони знають про спортивні і навколоспортивні події все – від цього залежить їхні прибутки. Питання: чи став слабший за ці півроку Усик? Ні. Чи став Гассієв настільки сильнішим, щоб подолати такий розрив у класі з українським чемпіоном? Теж ні.
Тоді в чому справа?

Висловлю власне обережне припущення: букмекерам стали відомі певні неспортивні аспекти навколо цього поєдинку. Росіяни недаремно добилися його перенесення у Москву, що порушує см дух змагань. Це сигнал до того, що росіяни готують щось таке, що забезпечить перемогу їхньому бійцю.

Одночасно різні боксерські експерти почали раптом говорити про те, що результат бою може бути іншим; що Гассієв має непогані шанси і що він навіть є фаворитом.

З цього поєдинку (на мою особисту думку) у Москві замислили зробити політичну акцію. За сценарієм росіянин, який має просто дубову голову (Гассієв ніколи не падав навіть після найсильніших ударів) та потужний нокаутуючий удар, мав перемогти українця і саме у Москві.

Мало відбутися приниження України і демонстрація потуги Росії. Саме для цього були витрачені шалені кошти.

Це розуміли всі спеціалісти. Тому вкрай обережно говорили про переможця матчу. Прямо про інтриги росіян не казали, але натякали. Зокрема більш ніж прозоро – на особливу прихильність суддів (про матеріальну стимуляцію не говоримо – немає доказів) до російського боксера.

Олександр Усик спочатку категорично відмовлявся від бою в Москві. Гадаєте, він не розумів, що сценарієм Кремля мав програти? Довго відмовлявся. Аж поки не переконався, що нічого вдіяти не може. Було зрозуміло, що організатори бою готові в разі відмови зарахувати йому поразку й без бою оголосити Марата Гассієва абсолютним чемпіоном світу і вручити Кубок Мохаммеда Алі.

Плюс всі російські ЗМІ, а з ними й світові вибухнули б звинуваченнями Усика в тому, що він звичайний боягуз. «Українець злякався росіянина» – от що писали б у газетах.

Аби зрозуміти, наскільки все було політизовано; наскільки росіяни прагнули загнати нашого бійця під залізні кулаки Гассієва та цікаві рішення суддів, можна для прикладу взяти демарш відомого російського промоутера Володимира Хрюнова, який заявив 17 квітня:

«Если у кого-то есть сомнения в безопасности и честности всех обстоятельств, связанных с боем Гассиев – Усик в Москве, то я готов предложить себя в качестве гаранта. Готов приехать в Киев и находиться там все время, пока Усик не вернется домой, если кто-то чего-то боится».

Олександр просто не мав вибору. І він врешті змушений був погодитися на бій в Москві.

Є відео Усика в роздягальні образу після цієї битви. Він сидить перед відром з холодною водою, відмочуючи розпухлі кисті рук і з абсолютно порожнім поглядом. Він практично не розуміє питань, які йому ставлять. Він віддав все на ринзі. Залишилася порожня оболонка.

Усик і його команда розуміли, наскільки тяжко буде. Звалити Гассієва на помост рингу одним ударом дуже проблематично. Треба було вигравати за очками. Причому вигравати так, щоб ні в кого не залишилося навіть тіні сумнівів хто є переможцем. Щоб судді не посміли виявити прихильність до росіянина.

Усик це зробив. Він показав просто космічний бокс. У Гассієва, як виявилося, не було жодного шансу. Навіть фантастичного. Що іще раз підтверджує: рівність ставок букмекерів – через неспортивні моменти.

А ще Усик вийшов у екіпіруванні кольорів національного прапора України. І під пісню, яка уже сама по собі виправдала той візит до Москви:
А ми браття, як соколи
В вольнім виросли краю
Не дамо свій край нікому
Краще згинемо в бою.
Та ще рано нам вмирати,
Бо роботи через край,
Бий у барабан, козаче,
Та гучніш, сурмаче, грай.

А потім проспівав гімн. Чого росіянин не зробив. І от коли він проспівав гімн, стало зрозуміло: наятки деяких журналістів на те, що Олександр міг продати бій – дурня. Що Усик обов`язково переможе.

Олесандр Усик зробив єдине, що від нього вимагалося: він приїхав у Москву і переміг росіянина, ставши абсолютним чемпіоном світу під гімн України.
«Украина, мы везем тебе кубок, встречай»

Тепер про погане. Російська пропаганда не була б пропагандою, якби не спробувала хоч якось накидати гуано на вентилятора. Хоч трошки.

З Ольгіного пішло 2 меседжі:
– Усик не справжній патріот України, він он про Крим як казав да в взагалі він ходить у церву Московського патріархату;
– Усик практично росіянин – він так щиро обіймався з Гассієвим, прям як брати. Мир-дружба-жуйка.

Питання віри не чіпаємо. Складне це питання. У нас президент має сан диякона православної Церкви Московського патріархату. Але хіба від цього він гірше захищає інтереси України?
Політична позиція Усика? Вона чітка:
В вольнім виросли краю
Не дамо свій край нікому
Краще згинемо в бою.

Він прославляє Україну, хоча давно міг виступати за Росію (і буде дуже сумно, якщо наші ура-патріоти зацькують його й змусять поїхати) або США.

А те, що він якось щось не так сказав – дуже жаль, звичайно, але має право на свою точку зору, хоча мені особисто далеко не все подобається.

Вважає росіян «братами»? Так 4 роки тому так вважали мільйонів 35 українців. У нас не лише солдати – офіцери відмовлялися стріляти в російських «ихтамнетов».

Надто багато історично нас поєднує. Росіяни багато чого в українців запозичили від мови до свят та науки. Згадаємо Прокоповича і Безбородька; Розумовського і Гоголя; Костомарова, Рєпіна, Нахімова. Згадаємо, що дружина Пушкіна була прапраонукою Петра Дорошенка.

Дуже важко через це переступити. І багато хто не зміг. Навіть воюючи на передовій.
Тому проклинати людину, яка зробила для України те, що зробив Усик, не треба. Бо давайте тоді оголосимо зрадниками одного з найкращих боксерів планети Василя Ломаченка. Чому? А ви не знали? Він їздив у Москву підтримувати Усика. Давайте оголосимо зрадником іншого знаменитого українського боксера – Олександра Гвоздика, бо він теж був поряд з нашим чемпіоном у Москві.

Якщо Усик негідник – давайте їх негідниками оголосимо й скажемо: геть з України! І Віталію Кичку скажемо «геть». Він так прокоментував перемогу Олександра:

«Вітаю тепер абсолютного чемпіона світу Олександра Усика з цієї важливою перемогою, яку ми всі чекали! Вона важлива не тільки для його кар’єри, а й для всієї України! У Москві знову пролунав переможний український гімн і майорів наш національний прапор! Спасибі, Олександр! Слава Україні!»

Ці люди знають ціну перемозі. Особливо такій перемозі – попри ворожі інтриги. Давайте згадаємо, як ми раділи показовій порці – теж у Москві – “Русского витязя” Повєткіна, що її здійснив Володимир Кличко.

Нарешті тим, хто звик рахувати гроші – особливо чужі. Олександр Усик отримав за бій 10 мільйонів доларів з яких виплатить до бюджету України 1,6 мільйона. Це близько 8 мільйонів набоїв для АК-74. Це 27 ракет для ПТРК «Дажвелін». Це модернізація 3 танків Т-80 до рівня «Оплот».

Плюс 1,5 % військового збору. Це ще 150 тисяч доларів. А скільки податків заплатили ті, хто в унісон з ольгінськими кричить «зрада»?

До слова: у 1936 році низка країн, в т. ч. США, Франція, Великобританія, Чехословаччина, Швеція Нідерланди виступили з вимогою бойкрту Олімпіади в Берліні. Але коли бойкот з різних причин зірвався, привезли в Німеччину повноцінні команди.

Головною зіркою ігор став афроамериканець Джесі Оуенс. Він виграв 4 золоті медалі у легкій атлетиці! Нацистська пропаганда буквально казилася, вигадуючи різні небилиці.

Дуже цікавим є те, що головним суперником Оуенса (який був видатним борцем за расову рівність) у секторі стрибків у довжину став німецький легкоатлет Луц Лонг. Який привітав Оуенса з перемогою і залишився його другом до самої смерті.

А ви кажете, «обнімашечки»…

ПАВЛО БОНДАРЕНКО

Залишити відповідь