Минули вихідні принесли нам видатну новину, яка перевернула світ. Знаєте, як брилу, підважуєш, піднімаєш, вона стає на ребро, а потім в один момент падає під власною вагою. ГУП!!!
Президент України Петро Порошенко відвідав Туреччину й у славному місті Константинополь підписав угоду із Вселенським патріархом про створення в Україні Помісної церкви.
Так, я не помилився – саме в Константинополі, а не в Стамбулі. Бо є міста сакральні, які існуватимуть і в егрегорі, і на Небесах завжди, незважаючи на зміну кордонів, народження, становлення й загибель імперій: Єрусалим, Київ, Рим, Константинополь.
Так, Київ теж. І кілька годин тому ми його повернули у всій його сакральній величі. Вирвали з пазуристих лап двоголового хижака.
Підписана між Варфоломеєм І та Петром Порошенком угода означає, що точку неповернення у створенні Автокефальної української Церкви пройдено й повернення назад немає. Москва може скільки завгодно вити, подібно псу Баскервілів на болотах – справу вирішено.
Уже одне це є підставною для спорудження пам’ятника Порошенку ще за життя. Але давайте не співатимемо йому славословіє тут. Просто порадіємо за нас і нашу землю.
Ми матимемо власну незалежну Церкву. Причому Церкву – дуже круту. Наскільки вона є незвичайною й важливою для християнського світу, можна судити уже з того, що Фанар, не роздумуючи, обміняв її на Російську православну церкву. Не зупинила його навіть загроза відколу Москви.
Тепер про погане. Як же без нього. У своїх книгах з історії середньовічної Русі я писав, що в Х-ХІ ст. Церква в Києві була унікальною. Бо Русь – це місія першого апостола Христа – Андрія. Який підняв над київськими кручами Хреста, тобто, заснував тут Церкву.
Підкреслимо два моменти:
1. Андрій Первозванний є першим Вселенським патріархом;
2. На той момент в Римі та Константинополі сиділи звичайні єпископи.
Треба пам’ятати, що і Папа Римський, і Вселенський патріарх є самопроголошеними. Вони сами себе такими оголосили.
А Київську Церкву побудував сам перший апостол.
Звідси найбільша таємниця, яку має знати кожен з нас:
Київ має всі права бути центром світового християнства.
І такий центр тут будували нащадки Рюрика – Олег, Ігор, Святослав, Володимир. Це було не те християнство, що зараз презентується Константинополем та Римом – достатньо поглянути на оздоблення святої Софії Київської, яке (аби приховати правду) історики називають «язичницьким тлом».
Насправді Київ свого часу був центром т. з. «Руської віри» з якою вперто боролися і Рим, і Константинополь. І в рамках цього поборення вигадали міф про хрещення Русі та князя Володимира від Візантії 988 року. Вигадано його було в монастирі ісихастів, який пізніше стане Печерським.
Чому це погано? Бо переривається претензія Києва на лідерство у християнському світі. Зараз Фанар забирає українську Церкву «під себе», як це він зробив тисячу років тому, утвердивши на Русі грецьке православ’я й фактично знищивши «Православ’я русів». Цикл повторюється. Відбувається черговий ПЕРЕХІД.
Проте цей негатив компенсується – упевнений – в майбутньому. Ми не відмовляємося від претензій Києва – ми відклдаємо їх на майбутнє. Нехай поки що полежать…
Церква керується часовими поняттями не років, не десятиліть, а – століть і тисячоліть. Будуючи у Москві Третій Рим (а ви гадали, це тамтешні царьки робили? Наївні…) Фанар таким чином забезпечував православній Церкві «запасний центр» на випадок, якщо турецька влада знищить Фанар. Він мислив категоріями саме сторічь.
Світ змінювався. Повільно, поступово, але невідворотно. Зараз необхідність у такому «запасному центрі» відпала. А разом відпала необхідність Константинополя потурати Москві й миритися із зарозумілими тамтешніми попами та князьками, що помислили про себе високе, погрузши в гордині.
Тому Київ у Москви заб-ра-ли і…
І тим самим знищили Москву, як імперію. Уже найближчим часом Московська імперія припинить своє існування. Це може статися через 5, 10, 30 років – нагадую, Церква оперує іншими категоріями часу – але станеться неодмінно.
Саме тому там така істерика. Вони все розуміють. Не можуть зрозуміти лише одного: серйозні бородаті дядьки у чорних шатах ДОЗВОЛЯЛИ Москві гратися у велич. До часу…
І не буде ніякої анафеми Гундяєву та його оточенню. Поки що. Церква, СПРАВЖНЯ Церква анафемами на кожному кроці не розкидається. А тут і причини немає: відкололася РПЦ? Як відкололася, так і «приколеться» – через 5, 10, 30 років. Сама. Нікуди не дінеться.
Церква оперую категоріями сторічь.
А от особисто Путіну не позаздриш. Можна йти проти США, ФРН, Великої Британії й навіть сваритися з Фанаром та Ватиканом.
А от з Афоном сваритися не рекомендується. Той, хто протиставляє себе волі Афону – той довго не живе й довго не перебуває при владі. Приклад Віктора Федоровича Януковича, який навіть не сварився, а просто викликав невдоволення афонських монахів, є наочним.
І не в молитвах справа. Афона побоюються і у Ватикані, і на Фанарі. Бо Афон – це ісихасти. Це те саме, що в ісламському світі асасіни, а в Римі єзуїти. Тільки орден ісихастів набагато потужніший, хоча на відміну від асасинів та єзуїтів майже невідомий загалу. Куди простягаються їхні руки; до яких сфер світської влади проникають – не відомо нікому.
Але відомо, що після демаршу РПЦ потік паломників на Афон з Росії значно ВИРІС. У Москві явно не розуміють, що відбувається, бо дуже радіють цьому, глузуючи з Константинополя.
Між тим приводу для радощів якраз немає – навпаки, це має лякати московських батюшок і не лише їх. Афон своїм агентам радіограм не посилає. Його спосіб комунікації за більш ніж півтори тисячі років не змінився. Дуже він – Афон консервативний.
Автор: ПАВЛО ПРАВИЙ
До слова: книга Павла Правого «Володимир. Хрещення брехнею», яка наразі готується до перевидання, дає іншу версію не лише становлення християнства на Русі, походження роду Рюриковичів і боротьби між Києвом та Константинополем, але й розглядає інші таємні сторінки нашої історії.
Для тих, хто бажає мати її у своїй бібліотеці – умови акції та про саму книгу за посиланням: http://pavlopraviy.blogspot.com/2018/08/blog-post.html
