Десятого червня 2026 року спікер поставив на голосування зняття з розгляду законопроєкту № 14245. Рішення було суто технічним — без дискусії, без виступів, без трансляції на центральних каналах.
У цей самий день у Волочиському районі Хмельницької області стояли дев’ять промислових теплиць, у яких уже мала дозрівати розсада тютюну під весняне висаджування. Розсадопосадкова машина на вісім робочих місць, підготовлена ще в грудні під керівництвом голови інженерної служби департаменту агротранспорту Михайла Чайківського, залишилася в ангарі. Мешканки Клининського старостинського округу, з якими домовлялася Ірина Завальнюк, не вийшли на поле.
Справа не в тому, що «закон не прийняли». Справа в тому, що вся ця інфраструктура створювалася під конкретне законодавче рішення, яке мало зобов’язати легальні тютюнові фабрики купувати українську сировину. Не тому, що вона якісна. Не тому, що вона дешевша. А тому, що так написано в законі.
І коли Рада втретє сказала «ні», стало зрозуміло: схема, яку вибудовували щонайменше з 2018 року, знову не спрацювала. Але це не означає, що від неї відмовилися.
VITAGRO, Лабазюк і те, що не потрапило в заголовки антикорупційних розслідувань
Сергій Лабазюк — народний депутат від групи «Партія «За майбутнє», обраний по Хмельниччині. Його ім’я спливає в контексті корупційних скандалів: НАБУ та САП обвинувачують його у спробі надання неправомірної вигоди топпосадовцю Міністерства відновлення. Мова йде про 3–5% від суми підрядів, які перевищували 1 мільярд гривень. Попри це, у лютому 2026-го Вищий антикорупційний суд пом’якшив йому запобіжний захід, залишивши лише два обов’язки та дозволивши виїзд за кордон. У квітні — знову пом’якшення.
Але тютюнова історія Лабазюка значно глибша і менш помітна. Пов’язана з ним група компаній VITAGRO почала входити в тютюновий бізнес задовго до того, як перший законопроєкт про квотування з’явився в парламенті. У 2018 році агрохолдинг уже мав понад 100 гектарів посівів тютюну на Хмельниччині. Це не були експериментальні ділянки. Це був повноцінний промисловий цикл із централізованим вирощуванням розсади в дев’яти теплицях, механізованою посадкою, ручним збором та транспортуванням на Борщівський завод із ферментації тютюну в Тернопільській області.
Пілотний проєкт на 60 гектарах у селі Клинини координував особисто Павло Посполіта, керівник структурного підрозділу кластеру «Центральний». Підготовка техніки до весняно-польових робіт стартувала ще в грудні. Людей наймали через старостинський округ — переважно жінок, які мали вручну, сидячи на платформі розсадопосадкової машини, вставляти кущі в конвеєр.
Лабазюк не приховував своїх намірів. У публічних виступах він казав прямо: Україна забезпечує лише 4% власних потреб у тютюні, решту імпортує за завищеними цінами. Його рішення — законодавчо зобов’язати фабрики купувати від 5% до 20% вітчизняної сировини з перспективою повної заміни імпорту за п’ять років. Як приклад наводив Грузію, де, за його словами, квота сягає 50%.
Проблема в тому, що якість українського тютюну не відповідає вимогам легальних виробників. Про це говорять прямо на робочих зустрічах. А от для тіньових фабрик якість сировини не має значення — там важливий об’єм, ціна й відсутність контролю.
Три законопроєкти — одна схема: хронологія, яку не покажуть у новинах
Першу спробу просунули ще до 2025 року під керівництвом Давида Арахамії. Офіційне прикриття — гармонізація з правом ЄС у частині контролю за обігом тютюну та рідин для електронних сигарет. Реальний зміст — адміністративні квоти на закупівлю локальної сировини. Проєкт навіть не винесли до зали — він застряг у комітетах, бо його несумісність із принципами вільної конкуренції була очевидною навіть для лояльних юристів.
Друга спроба — 15 серпня 2025 року. Мар’ян Заблоцький реєструє законопроєкт № 13628. Трирічна шкала: 2% локальної сировини у 2027-му, 3% у 2028-му, 5% з 2029-го. Для невиконання — каральний акцизний коефіцієнт K. Формула складна, але логіка проста: не купив українське — держава добиває тебе податком. Восьмого жовтня 2025-го Рада відхиляє проєкт.
Третя спроба — грудень 2025 року. Олександр Ковальчук і група співавторів вносять законопроєкт № 14245. Юридична архітектура — практично повна калька з попереднього проєкту Заблоцького. Ті самі механізми примусу. Та сама риторика про 50 мільярдів гривень додаткових надходжень. Той самий фінал: 10 червня 2026-го — остаточне відхилення та зняття з розгляду.
А тепер — важливий нюанс, який багато хто пропускає. Шістнадцятого грудня 2025 року антикорупційний комітет встановив невідповідність окремих норм проєкту № 14245 антикорупційному законодавству. Шістнадцятого лютого 2026-го бюджетна експертиза зафіксувала: створення спеціального державного реєстру та системи моніторингу переміщення сировини потребуватиме значних незапланованих видатків із бюджету. Тобто закон, який нібито мав принести 50 мільярдів, спочатку вимагав вкладення грошей платників податків у контрольну інфраструктуру, яка б у результаті обслуговувала інтереси конкретних агровиробників.
Головний комітет двічі — 15 грудня 2025-го та 2 лютого 2026-го — рекомендував включити проєкт до порядку денного та ухвалити за основу. Але парламент спочатку відмовився включати його до порядку денного, потім не прийняв у першому читанні, а згодом і остаточно відхилив.
Фінансові сліди, які ведуть до Philip Morris, та антипремії за лобізм
Мар’ян Заблоцький до обрання народним депутатом очолював громадську організацію «Українське товариство економічних свобод». У період 2017–2019 років ця ГО отримала від Philip Morris International 427 тисяч доларів США. Сума підтверджена документально. Вона ніколи не спростовувалася — ні самим Заблоцьким, ні його представниками.
У парламенті Заблоцький діяв не сам. Разом із Олексієм Устенком, Андрієм Мотовиловцем та Альоною Шкрум він просував альтернативний законопроєкт № 4358-1, метою якого було збереження реклами пристроїв для нагрівання тютюну та дозвіл відводити 50% площі ресторанів під куріння. Паралельно ця сама група намагалася відтермінувати підвищення акцизів на ТВЕНи та сигарили. Вартість цього відтермінування для бюджету — понад 5 мільярдів гривень щороку.
Арахамія підтримував урядові поправки до законопроєктів № 4278 та № 11090, які пропонували 25–30% податкових преференцій для ТВЕНів. Це ще близько 3 мільярдів гривень потенційних втрат бюджету щорічно.
Галина Янченко обґрунтовувала ці преференції тезою про «меншу шкоду» систем нагрівання. Олексій Мовчан надавав політичну підтримку.
У 2025 році громадські організації «Життя» та «Антикорупційний штаб» підбили підсумки антипремії «Золота коса-2025». Золото отримав Ігор Кривошеєв. Срібло — Мар’ян Заблоцький. Бронза — Олександр Ковальчук, автор третього законопроєкту про квотування. Четверте місце — Данило Гетманцев. П’яте — Юрій Заславський. Спеціальний приз «Золоте гальмо» — голова Держпродспоживслужби Сергій Ткачук.
Формулювання щодо Ковальчука: відкрите просування комерційних інтересів тютюнової індустрії всупереч інтересам громадського здоров’я.
Це не випадковий набір прізвищ. Це люди, які протягом 2025 року системно блокували регулювання нікотинових снюсів, протидіяли законопроєкту № 12091 щодо захисту молоді від приваблення до куріння, намагалися повернути рекламу тютюнових виробів і куріння в закладах харчування — і паралельно просували квотування на закупівлю української сировини.
Один до двадцяти: реальна математика тіньового тютюну
Оцінка експертів, яка фігурує в закритих обговореннях і підтверджується оперативними даними: співвідношення між офіційним і тіньовим вирощуванням тютюну в Україні становить 1:20.
Один зареєстрований гектар. Двадцять — ніде не облікованих.
Голова Державної митної служби Орест Мандзій підтверджує: митні органи практично не фіксують випадків ввезення тютюнової сировини поза митним контролем. Тобто весь обсяг, який живить підпільні сигаретні фабрики, вирощується всередині країни.
Тепер уявіть, що закон про квотування ухвалено. Легальна фабрика зобов’язана купити 5% української сировини. Фермер реєструє офіційне господарство, декларує 10 тонн, продає їх фабриці. Усе по закону. Квота виконана. Але фактичні площі цього самого фермера — розкидані по присадибних ділянках, орендованих паях, неоформлених клинах — дають урожай у 200 тонн. У звітах — 10 тонн. У реальності — 200. Різниця в 190 тонн іде на підпільні виробництва.
І ось тут ключовий момент. Оскільки фермер має офіційний статус, ліцензію на первинну переробку, зареєстроване господарство — будь-яка перевірка БЕБ чи податкової на дорозі, складі, пункті перевантаження нейтралізується пред’явленням легальних документів на транспортування «офіційно вирощеного» тютюну.
Закон, який подавався як інструмент детінізації, насправді створював юридичне прикриття для нелегального обігу.
Реальність цієї загрози підтверджується конкретними викриттями. В Одеській області БЕБ ліквідувало 16 нелегальних промислових теплиць і складів — вилучено майже 56 тонн готової сировини. На Тернопільщині — підпільний цех із 18 тоннами сушеного тютюну на 20 мільйонів гривень. До організації тернопільського виробництва був безпосередньо залучений мешканець Хмельницької області.
Це не окремі епізоди. Це ланки одного логістичного ланцюга: Хмельниччина (вирощування) → Тернопільщина (ферментація та зберігання) → Одещина (перевалка та виробництво контрафакту).
І саме на Хмельниччині розташований агрохолдинг VITAGRO, пов’язаний із народним депутатом Сергієм Лабазюком.
Біоетанол, бурштин, тютюн: як працює модель «легального даху» в трьох галузях одночасно
Схема, яку намагалися реалізувати через тютюнове квотування, не є унікальною. Вона повністю повторює механіку, яка роками працює в біоетанолі та бурштині.
У біоетанолі ставка акцизу на етиловий спирт — 133,31 гривні за літр. Щоб уникнути сплати, спирт потрібно фізично денатурувати та змінити код УКТ ЗЕД із 2207 20 00 10 на 2207 20 00 90 — ставка нуль. Схемні виробники роблять це виключно на папері. Фіктивно списують біоетанол на виробництво технічних розчинників для нібито роздрібного продажу. Реальний неденатурований харчовий спирт безперешкодно постачається на нелегальні лікеро-горілчані заводи.
Оцінка в.о. голови ДПС Лесі Карнаух: втрати бюджету лише на цьому напрямку перевищують 5 мільярдів гривень щорічно.
Корупційний «тариф» при цьому становить близько 10% не від суми несплаченого акцизу, а від валової виручки з продажу фіктивного розчинника. За середньої ціни розчинника 55 гривень за кілограм відкат контролерам — 5,5 гривні з кожного кілограма.
У бурштині механіка аналогічна. Ліцензію на геологічне вивчення надр та дослідно-промислову розробку родовищ отримують за мінімальну плату на п’ять років. Замість наукового буріння шурфів ліцензіати розгортають масштабний нелегальний промисловий видобуток гідравлічними мотопомпами. У Рівненській області під час обшуків Нацполіції викрили схему під керівництвом Віктора Мельничука за наукового супроводу Михайла Франчука. Результат: 50 гектарів родючого шару ґрунту знищено повністю, понад 700 дерев цінних порід пошкоджено, вилучено 52 кілограми незаконно вимитого каміння.
У трьох галузях — біоетанол, бурштин, тютюн — діє одна й та сама логіка: отримати офіційний дозвільний статус, який автоматично блокує правоохоронний контроль, і використовувати його для масштабного ухилення від податків.
Міжнародні зобов’язання, які ігнорувалися системно
Україна ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ із боротьби проти тютюну Законом № 3534-IV від 15 березня 2006 року.
Стаття 4 конвенції вимагає від держав безумовного пріоритету охорони здоров’я. Стаття 17 закликає розвивати економічно стійкі альтернативи тютюнництву — тобто не підтримувати галузь субсидіями та квотами, а допомагати фермерам переходити на інші культури. Стаття 18 зобов’язує захищати довкілля та здоров’я людей від токсичних наслідків вирощування тютюну. Стаття 19 регулює питання відповідальності виробників. Стаття 20 вимагає наукових досліджень та екологічного моніторингу альтернатив.
Законопроєкти № 13628 та № 14245 порушували все це. І не лише міжнародні зобов’язання. Вони суперечили статті 4 національного Закону № 2899-IV «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів», яка встановлює пріоритет охорони здоров’я перед фінансовими та корпоративними інтересами тютюнової промисловості.
Окремо — про Цілі сталого розвитку ООН. Ціль 3 (здоров’я), Ціль 8 (гідна праця), Ціль 12 (відповідальне споживання), Ціль 15 (збереження екосистем). Державна підтримка тютюнництва суперечить кожній із них.
«Хвороба зеленого тютюну» та інші наслідки, які не обговорювалися в комітетах
Вирощування тютюну на 80% складається з ручної праці. Люди контактують із вологим листям годинами. Нікотин проникає через шкіру безпосередньо в кровотік.
За даними ВООЗ, кожен четвертий тютюновий фермер у світі страждає від «хвороби зеленого тютюну» — гострого нікотинового отруєння. Симптоми: нудота, слабкість, запаморочення, стрибки тиску. У важких випадках — госпіталізація.
На присадибних ділянках, куди планувалося вивести основне вирощування, засоби індивідуального захисту відсутні. Рукавичок немає. Спецодягу немає. Медичної допомоги в пішій доступності теж немає.
Крім того, тютюн виснажує ґрунти інтенсивніше, ніж більшість технічних культур. Вогнева сушка листя потребує деревини — у промислових масштабах це означає вирубку лісосмуг і лісових масивів у регіонах вирощування.
Ініціатива, яка подавалася як «порятунок українського села», насправді штовхала це село в бідність, хвороби та екологічну деградацію. При цьому весь прибуток концентрувався б у руках операторів схеми.
Чому теза про «опір транснаціональних корпорацій» не витримує жодної перевірки
Лобісти квотування щоразу пояснюють поразку однаково: виробникам невигідно купувати дорожчу українську сировину, тому вони блокують закон.
Але на робочих зустрічах представники міжнародних тютюнових компаній прямо заявляли: так, якість українського тютюну їх не влаштовує. Так, він не проходить внутрішні стандарти. Але якщо закон ухвалять — вони підкоряться. Без жорсткого опору.
Це не публічна риторика. Це закрита позиція, озвучена в робочому форматі.
Більше того. Коли держава мала реальну політичну волю ухвалити жорсткі антитютюнові норми — вирівнювання акцизів на сигарети та ТВЕНи, заборону ароматизованих добавок, упровадження стандартів пачок із графічними попередженнями — ці закони були проголосовані. Попри будь-який опір індустрії.
Тобто коли йдеться про громадське здоров’я — опір долається. А коли про сумнівні квоти на користь конкретних агрохолдингів — чомусь знаходяться причини для відхилення.
Що насправді потрібно зробити, щоб закрити схему
Відхилення трьох законопроєктів — це не перемога. Це відстрочка. Схема нікуди не зникла: теплиці стоять, люди на місцях, логістичні ланцюги налагоджені. Четверта спроба буде — з іншими номерами, іншими обличчями, але тією самою механікою.
Щоб закрити схему системно, потрібні три конкретні кроки.
Перший — супутниковий моніторинг. Держгеокадастр разом із ДПС повинні на регулярній основі аналізувати використання сільгоспземель під технічні культури. Нелегальні тютюнові плантації ідентифікуються на ранніх стадіях вегетації за характерною геометрією посівів. Технологія доступна вже зараз — потрібне лише рішення про її застосування.
Другий — ліцензування всього ланцюга первинної переробки. Будь-який завод із ферментації та сушки тютюнової сировини має працювати виключно за ліцензією з обов’язковим встановленням автоматичних лічильників обсягів обробленої сировини. Без цього точка входу в тінь залишається відкритою.
Третій — автоматичне відхилення будь-яких законодавчих ініціатив щодо адміністративного квотування як таких, що суперечать євроінтеграційним зобов’язанням України та директивам ЄС. Це має стати технічною процедурою, а не предметом політичного торгу.
І останнє. Поки в публічному просторі історію трьох законопроєктів подають як абстрактну «боротьбу за українського фермера» — схема житиме. Вона вмирає лише тоді, коли називаються конкретні прізвища, конкретні компанії, конкретні суми та конкретні теплиці, які чекають на четверту спробу.
| Параметр | ЗП №13628 Заблоцький |
ЗП №14245 Ковальчук |
|---|---|---|
| Дата реєстрації | 15 серпня 2025 року | Грудень 2025 року |
| Дата відхилення | 8 жовтня 2025 року | 10 червня 2026 року |
| Механізм примусу | Квота 2→3→5% + акцизний коефіцієнт K для невиконавців | Обов’язкова закупівля локальної сировини + ліцензування + держреєстр |
| Офіційна мета | Робочі місця, стимулювання агросектору, фіскальні надходження | Підтримка фермерів, ліквідація тіні, +50 млрд грн до бюджету |
| Прихований зміст (експертна оцінка) | Штучні преференції для великих виробників сировини + легалізація необлікованих посівів | Юридичне прикриття для безперешкодного постачання необлікованого тютюну на нелегальні фабрики |
| Фінансовий слід автора | $427 000 від Philip Morris через ГО «УТЕС» (2017–2019) | Обслуговування інтересів VITAGRO; антипремія «Бронзова коса-2025» |
| Позиція антикорупційного комітету | Окремих висновків не оприлюднено | 16 грудня 2025 року — невідповідність нормам антикорупційного законодавства |
| Бюджетна експертиза | Не проводилася в повному обсязі | 16 лютого 2026 року — потреба в значних незапланованих видатках на реєстр та моніторинг |
| Зв’язок із реальним бенефіціаром | Лобістська мережа в інтересах тютюнових корпорацій | Прямий інтерес VITAGRO / Сергія Лабазюка (Хмельниччина, 100+ га посівів із 2018 року) |
Джерела, використані в матеріалі:
-
Державна митна служба України — заяви голови ДМС Ореста Мандзія щодо відсутності фіксацій нелегального імпорту тютюнової сировини поза митним контролем. Дати уточнюються за офіційними релізами відомства.
-
Бюро економічної безпеки України — матеріали про ліквідацію 16 нелегальних теплиць та складів в Одеській області (56 тонн сировини) та підпільного цеху на Тернопільщині (18 тонн сушеного тютюну на 20 млн грн). Пресрелізи БЕБ за 2025–2026 роки.
-
Рамкова конвенція ВООЗ із боротьби проти тютюну — ратифікована Законом України № 3534-IV від 15.03.2006. Статті 4, 17, 18, 19, 20.
-
Закон України № 2899-IV «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» — стаття 4 (пріоритет охорони здоров’я).
-
Антипремія «Золота коса-2025» — результати оприлюднені ГО «Життя» та «Антикорупційний штаб». Повний список лауреатів: Ігор Кривошеєв (золото), Мар’ян Заблоцький (срібло), Олександр Ковальчук (бронза), Данило Гетманцев (4 місце), Юрій Заславський (5 місце), Сергій Ткачук («Золоте гальмо»).
-
Державна податкова служба України — оцінка в.о. голови ДПС Лесі Карнаух щодо втрат бюджету від біоетанолової схеми (понад 5 млрд грн щорічно). Публічні виступи профільним медіа.
-
Національна поліція України — офіційні релізи про викриття бурштинової схеми в Рівненській області (50 га знищеного ґрунту, 700+ дерев, 52 кг незаконно вимитого каміння, фігуранти Віктор Мельничук та Михайло Франчук).
-
НАБУ та САП — матеріали обвинувачення Сергія Лабазюка у спробі надання неправомірної вигоди на суму понад 1 млрд грн. Дані судових засідань ВАКС за лютий та квітень 2026 року щодо пом’якшення запобіжного заходу.
-
VITAGRO — публічна інформація про структуру посівів (100+ га тютюну з 2018 року), пілотний проєкт на 60 га в с. Клинини Волочиського району, координацію Павлом Посполітою, підготовку техніки Михайлом Чайківським, залучення працівників через Ірину Завальнюк, транспортування на Борщівський завод ферментації.
-
Верховна Рада України — офіційні дані про реєстрацію та проходження законопроєктів № 13628 (Заблоцький, 15.08.2025 – 08.10.2025) та № 14245 (Ковальчук, грудень 2025 – 10.06.2026), включно з висновками антикорупційного комітету (16.12.2025) та бюджетною експертизою (16.02.2026).
-
Philip Morris International — документально підтверджене фінансування ГО «Українське товариство економічних свобод» у розмірі $427 000 протягом 2017–2019 років, коли організацію очолював Мар’ян Заблоцький.