Пані Тимошенко розробила для українців подарунок — «Новий курс», основою якого є нова модель влади в Україні. На папері виглядає все дуже красиво, принаймні для деяких громадян. Але давайте розберемося, що насправді сховано у проекті, на якому так наполягає «Батьківщина».
На офіційному сайті «Батьківщини» читаємо таке:
«Створити ефективну більшість в парламенті можна шляхом обрання парламенту в два тури, де в останньому визначатимуться партія, яка сформує коаліцію, та партія меншості» (Ю. Тимошенко).
Головна ідея зрозуміла: у другий тур виходять дві партії, які набрали найбільшу кількість голосів в країні й там розігрується «першість». Партія-переможниця (чомусь Тимошенко упевнена, що переможе саме її сила) автоматично отримує більшість в парламенті, тобто 226 голосів. Решта партій, які подолали прохідний бар’єр, разом ділять 224 голоси між собою. Причому Тимошенко наполягає на дуже низькому прохідному цензі – 1,5-2%.
Є й посилання на досвід інших країн. За подібним пропорційним принципом формуються парламенти Італії та Франції.
І отут перший обман українців з боку пані Тимошенко. Дійсно, в Італії та Франції партія (або коаліція), що отримала найбільшу підтримку, отримує більшість мандатів. Мовчить Юлія Володимирівна лише про те, що там, на відміну від України, парламенти двопалатні. Верхня палата, яка формується зовсім за іншим принципом, слугує запобіжником проти узурпації влади однією політичною силою, яка формує більшість в нижній палаті.
Що трапиться в Україні, якщо погодитися з концепцією Тимошенко? Уявімо собі, що у другому турі перемогла таки «Батьківщина». Вона отримує арифметичну більшість – 226 місць.
Це означає, що ця партія формуватиме уряд. Самостійно. Прем’єр-міністр, звісно, буде від «Батьківщини». Здогадайтеся, хто саме. І всі міністри будуть лише від «Батьківщини». А можна пару міністерських портфелів і віддати партнерам по коаліції, якщо її буде сформовано. Адже завжди знайдуться політичні сили, які приєднаються до переможців на дуже (для переможців) вигідних умовах.
Звернімо увагу на низький прохідний бар’єр. Таким його пропонують зробити не просто так. Говорить Тимошенко красиво:
«… низький прохідний бар’єр у 1,5-2% в першому турі допоможе створити в парламенті «інкубатор молодих партій», які вчитимуться управляти країною і водночас стануть політичним кадровим резервом країни» (Ю. Тимошенко).
Але. За проектом «Батьківщини», депутатів-мажоритарників не буде – всі обираються за партійними списками. Проста арифметика показує, що 2%, отримані «молодою партією» дає їй 9 місць у Верховній Раді. (2% від 450 місць). Це ніщо. Така кількість не дає права навіть на формування власної фракції. Така кількість не дає можливості ефективно впливати на роботу парламенту.
Зате політична сила (в даному випадку «Батьківщина»), яка отримає більшість, може запропонувати цій «молодій силі» увійти з нею в коаліцію, запропонувавши якісь кадрові «пряники» у виконавчій владі, наприклад, місце одного із заступників міністра або голови якоїсь з облдержадміністрацій.
Небезпека тут величезна. Адже 5-7 таких «молодих партій» в коаліції, і пані Тимошенко отримує конституційну більшість, яка за свавіллям Юлії Володимирівни мінятиме Конституцію, як їй схочеться.
Головне: за більшості у парламенті лише однієї партії (Батьківщини») мало кому схочеться бути в опозиції. Більшість (особливо політичні «карлики») прагнутимуть до «корита».
А противаги і запобіжника узурпації влади у вигляди верхньоїх палати (як в Італії та Франції) немає.
Більше того, немає й іншої противаги – інституту президента. Адже Тимошенко пропонує суто парламентську форму правління «канцлерського типу» в якій посади президента або взагалі не буде, або його повноваження зведуться до перерізання стрічок та відкриття музичних фестивалів.
Зараз в руках президента зовнішня політика, оборона, робота спецслужб. Економіка, фінанси, соціальна політика — це прерогатива Уряду, тобто прем’єр-міністра. В разі, якщо ми приймемо модель Тимошенко, то оборона, силові структури та зовнішня політика також зосередяться в руках «канцлера».
А це, друзі, за умови однопалатного парламенту, узурпованого «Батьківщиною», виливається в диктатуру. Адже «канцлер» контролюватиме все: законодавчу, виконавчу та судову гілки влади.
Здогадайтеся з трьох разів хто формуватиме Центральну виборчу комісію. Здогадайтеся з трьох разів, як поводитимуться «регіональні еліти» та бізнес, коли всі силові структури від податкової і поліції до СБУ і Генеральної прокуратури будуть в руках «канцлера». Чи хтось наважиться виступити проти цього «канцлера»? Чи знайдеться самогубець, який піде в опозицію?
І ще про «інкубатор молодих партій». Це дійсно буде інкубатор. Бо, сконцентрувавши у своїх руках усі важелі влади й впливи на бізнес, Тимошенко нічого не вартуватиме на наступні вибори створити й “розктутити” в “інкубаторі” стільки контрольовваних партій-філій “Батьківшини”, скільки треба буде.
Ми незчуємося, як за кілька років отримаємо в країні систему влади, як в Росії, де панує путінська «Единая Россия», а бутафорська «опозиція» цілком ручна. Навіть не так — в Росії Путін не може бути президентом більш ніж 2 терміни поспіль. В Україні влада «канцлерші» буде вічною.
Диктатура — от що закладено у «Новому курсі» пані Тимошенко. І той курс, якщо ми пустимо цю пані у владу, поведе нас туди, куди показувала стрілка на спині в мужика, який оголився під час презентації Юлією Володимирівною свого плану.
До слова: тут навіть не Росія може бути прикладом, а Китай. Там теж десятиріччями володарює китайська комуністична партія, яка має наразі 2157 місць у Всекитайських зборах народних представників.
А другою політичною силою у цих «зборах» є Патріотичний єдиний фронт китайського народу — «коаліція», що складається з представників профспілок, молодіжних організацій тощо.
Формально ця «друга сила» є незалежною, але фактично керується тією таки компартією Китаю.
Таку перспективу малює нам, навіть особливо не ховаючись, дама з косою.
ПАВЛО ПРАВИЙ
