Його називають «латиноамериканським Шиндлером», але Роберто Козак допоміг вибратися з ув’язнення в рази більшій кількості людей, ніж знаменитий німецький герой, що рятував євреїв від нацистів. Без нього багато б людей загинуло. Серед врятованих українцем − майбутній президент Чилі.
Роберто Козак народився 14 травня 1942 року в багатодітній робітничій сім’ї на північному сході Аргентини. Родина його батька приїхала з України в 1890-х роках, мати теж мала українське коріння. Роберто вчився на інженера, але в 1968 році він починає працювати в аргентинському офісі Міжурядового комітету з європейської міграції (МКЕМ). Після стажувань в Західній Німеччині і Великобританії через 4 роки він переїжджає в столицю Чилі.
Уранці 11 вересня 1973 року чилійські військові на чолі з генералом Піночетом здійснюють переворот. Солдати займають держустанови, обстрілюють президентський палац. Президент Альєнде замикається в кабінеті і вбиває себе з автомата Калашникова − подарунка Фіделя Кастро.
До цього часу політика соціалістичного уряду – експропріація земель, націоналізація підприємств і банків − загнала економіку в глухий кут. Положення серйозно погіршилося, коли в світі впала ціна міді − головного експортного продукту Чилі, а страйк транспортних компаній майже зупинив перевезення всередині країни. В останній рік президентства Сальвадора Альєнде інфляція досягла 353%.
Перевороту чекали як порятунку. А він привів до влади жорстоку хунту.
До слова: існує міф, що Піночет начебто підняв економіку Чилі. Звідки взявся той міф і яким насправді було “Чилійське диво” читайте тут: http://doslova.com/?p=279&preview=true
Своє правління Аугусто Піночет почав з репресій проти лівих активістів, журналістів, творчої еліти, священиків. Було організовано понад 80 центрів попереднього ув’язнення, фактично концтаборів. Найбільшим став стадіон «Хуліо Мартінес Праданос» в столиці. Найдальший розташовувався на острові в Магеллановій протоці. За п’ять років політична поліція DINA (Dirección de Inteligencia Nacional) заарештувала близько 80 тисяч осіб. Їх били, катували, жінок ще й ґвалтували. Більше 3 тисяч людей стратили без суду, тіла багатьох не знайдені досі.
Опозиція була зломлена. Але протистояти репресіям зміг Роберто Козак, аргентинський дипломат українського походження. Він представляв у Чилі Міжурядовий комітет з європейської міграції (ICEM), але приховував від головного офісу більшу частину своєї роботи.
КРОК 1. УВІЙТИ В ДОВІРУ
Оідразу після перевороту Роберто Козак став відвідувати центри попереднього ув’язнення і зустрічатися з в’язнями. Спільно з іншими співробітниками посольств і католицькими організаціями становив списки затриманих. Найчастіше тільки з них сім’ї арештантів дізнавалися про долю зниклих родичів.
За словами італійського дипломата Еміліо Барбарані, головне завдання полягало в тому, щоб подружитися з функціонерами режиму. Потім Козак міг просити про особисту послугу − замінити комусь із арештантів в’язницю на вигнання.
У 1974 році Козак досяг угоди, за яким частина політичних в’язнів змогла виїхати в Європу. Першою Чилі покинула група колишніх міністрів уряду Альєнде.
КРОК 2. СПОЇТИ ПРОТИВНИКІВ
Важливу роль в стратегії Козака грали прийоми, які він влаштовував у своєму будинку в багатому передмісті Сантьяго. Там щедро напували віскі офіцерів спецслужби, армійських генералів, чиновників і співробітників посольств. Потім дипломат з’ясовував, де знаходиться той чи інший зниклий, просив підписати накази про звільнення, пробивав візи для звільнених.
Коли на першому поверсі будинку йшла вечірка, на верхньому могли ховатися опозиціонери.
До 1978 року зв’язку Козака стали такими широкими, що він отримав аудієнцію у Піночета і міністра юстиції Чилі Моніки Мадаріага. В ході зустрічі йшлося про те, як імідж держави псують порушення прав громадян. В обмін на обіцянку відпустити кілька десятків людей Козак обіцяв похвалити гуманізм влади в західній пресі.
Роберто Козак на прийомі разом з Монікою Мадаріагою, міністром юстиції Чилі і двоюрідною сестрою Піночета (друга зліва)
КРОК 3. ЕВАКУЮВАТИ БІЖЕНЦІВ
Отримавши черговий наказ про звільнення, Роберто Козак особисто зустрічав в’язнів і віз в свій офіс або будинок. Щоб захистити від повторного арешту, залишався ночувати в тому ж приміщенні і супроводжував до літака. Перед вильотом домагався згоди прийняти чилійців в іншій країні.
За повідомленням посольства США в Сантьяго від 20 квітня 1975 року народження, представництво Міжурядового комітету з європейської міграції на чолі з Козаком щомісяця вивозило з Чилі 400-600 чоловік. Більшість утікачів в тому році прийняли сусідні Аргентина і Перу. Великобританія − 429 в’язнів, Румунія − 328, Франція − 105, ФРН − 104.
Генерал Аугусто Піночет на зустрічі з Роберто Козаком
КРОК 4. ВРЯТУВАТИ МАЙБУТНЬОГО ПРЕЗИДЕНТА
Серед тисяч в’язнів були студентка медичного факультету Мішель Бачелет з матір’ю Анхель. Батько Мішель працював в уряді Альєнде, після перевороту був заарештований, а в березні 1974 року не витримав тортур і помер від серцевого нападу. Через рік, у січні 1975 року поліція прийшла за вдовою і донькою.
Жінок відправили на «Віллу Грімальді» − це найзнаменитіша катівня в’язниця DINA − і розділили. Кілька днів Мішель допитували і били, Анхелу тримали без їжі і води. Через кілька днів їх перевели в іншу в’язницю, де мати з дочкою пробули близько року, поки не вийшли на свободу стараннями Роберто Козака і родичів.
Навесні 1975 року Бачелет полетіли в Австралію, потім перебралися в НДР, а через кілька років отримали дозвіл повернутися додому. У 2006 році Мішель було в перший раз обрано президентом Чилі, в 2014-му − в другій.
КРОК 5. ПОВЕРНУТИ БІЖЕНЦІВ ДОДОМУ
У 1979 році Роберто Козак переїжджає до Женеви керувати латиноамериканським відділом ICEM. За даними посольства США, в чилійських в’язницях до цього часу залишалися ще 79 політв’язнів. Хунта запропонувала прискорити звільнення, якщо Козак підпише заяву про те, що політичних в’язнів в країні більше немає. Він погодився.
Дипломат повернувся в Чилі в 1984 році і за наступне десятиліття допоміг зробити те ж саме 15 тисячам біженців. «Друга половина моєї роботи полягала в тому, щоб допомогти повернутися і реабілітуватися в чилійському суспільстві вигнанцям, які хотіли це зробити», − пізніше розповів він.
Саме в цей час він міг бути заарештований. У 1986 році марксисти влаштували засідку на кортеж Піночета і застрелили п’ятьох охоронців. Учасники нападу були біженцями, які повернулися в Чилі завдяки зусиллям Міжурядового комітету і особисто Козака.
Незабаром кількох лівих активістів знайшли на околиці Сантьяго з перерізаними горллянками, а в представництво ICEM увірвалися поліцейські. Вони влаштували обшук, зв’язали співробітників і вимагали відповіді на питання «Де цей комуністичний сучий син Козак?»
Через кілька годин Роберто повернувся в офіс після допиту. За спогадами підлеглих, його обличчя позеленіло від жаху. На щастя, під час обшуку не було знайдено жодного компромату. Обійшлося.
ЩО БУЛО ДАЛІ
У 1990 році Піночет залишає посаду президента, але залишається головнокомандувачем сухопутними військами Чилі і зберігає вплив. У 1991 році Роберто Козак їде з Чилі.
У 1998 році Піночет йде у відставку. У тому ж році він заарештований в Лондоні за ордером іспанського суду. Диктатора рятує імунітет, який дає статус довічного сенатора.
У 2001-му Верховний суд Чилі розпочав процес над Піночетом за звинуваченням у вбивствах, тортурах і викраденнях людей. Але його звільнили від відповідальності в зв’язку зі старечим недоумством. Через кілька років Апеляційний суд висуває повторне звинувачення. Процес закінчується смертю генерала в 2006 році.
Роберто Козак помер від раку 4 вересня 2015 року в Буенос-Айресі. Незадовго до смерті він отримав громадянство Чилі.
Дмитро Кириловець