ГУЛАГ у нас ще попереду…

ГУЛАГ у нас ще попереду…

Рівно 84 роки тому, 10 червня 1934 року було створено найбільшу й найжорстокішу систему концентраційних таборів в історії людства – ГУЛАГ.

Спочатку трохи статистики. З 1934 по 1953 рік в ГУЛАГУ було здійснено більш ніж 800 тисяч політичних страт.

Точна цифра ув’язнених за роки існування ГУЛАГУ не відома. Разом з 1918 по 1953 рік через комуністичні табори пройшло 28,7 мільйонів осіб.

За дуже неповними офіційними відомостями, кількість померлих у таборах (не враховуючи страти) – 1 млн 606 тис. 748 осіб.

Кожен п’ятий в’язень ГУЛАГУ – українець.

Для порівняння, у фашистській Італії (той самий фашизм, з яким так люто борються «русскомирцы» за 20 років було страчено 9 осіб. З політичних мотивів засуджено 4,5 тис. осіб. Переважно до заслання.

А ще в СРСР були мільйони спецпоселенців. А ще Голодомори. А ще «розкуркулені». А ще розстріляні не в таборах ГУЛАГУ, а за вироком «трійок».

А починалося усе дуже схоже не те, що діється зараз: масованої агітації серед неосвіченого, наївного, люмпенізованого населення, яке хотіло всього і зразу, причому не працюючи і не воюючи.

«Війна вигідна буржуям, які заробляють на ній мільйони».
«Воюють не народи, а правителі».
«Грабуй награбоване».
«Земля селянам, фабрики – робітникам».
«Відняти у буржуїв і розділити між усіма порівну».

Ось на чому більшовики прийшли до влади. Розповідаючи про те, що ворог не в Берліні, а у Петрограді. Обіцяючи землю і фабрики. І зарплату у 3-5 разів більшу. І життя, коли працюватимеш скільки захочеш (тобто взагалі можеш не працювати), а отримуватимеш теж скільки схочеш. 

І коли вам розповідали, що розруха в Росії сталася через Громадянську війну – не вірте – комуністи брешуть. Це Громадянська стала наслідком розрухи.

Яка почалася узимку 1918 року після того, як робітники, вигнавши власників та дирекцію фабрик і заводів, перше що зробили, підняли собі зарплатню у 3-5 разів і працюючи хто сільки хотів.

Працювати ніхто не хотів – усі чекали, що скоро настане комунізм, про який так красиво розповідали більшовики на мітингах. Пізніше їх усіх заженуть гарувати у колгоспах. За трудодні. На відібраних у них же конях.

Через місяць було зрозуміло, що щось пішло не так, бо треба було на зарплати десь брати гроші. Єдине джерело – ціна на продукцію, якої і так було мало, бо працювали хто скільки хотів і переважно бігали на мітинги, де комісари розповідали про комунізм.

Доводилося ціни на продукцію підвищувати, аби до того часу, коли настане комунізм і гроші відмінять, зарплату платити. Через що дорогу продукцію перестали купувати. Через що аби виплатити наступну зарплатню, ціни знову підвищували.

“Забегаю я в буфет, ни копейки денег нет, разменяйте десять миллионов” – співали у ті часи частушки

Саме після цього і кривава Громадянська, і диктатура, і колгоспи, і ГУЛАГ стали неминучими, шановні друзі.

Там де народ вірить демагогам і популістам – там обов’язково постає диктатура і настає система репресій. Там людей заганяють у кріпосне рабство – колгоспи. Там робітників змушують ішачити на заводах за жебрацьку зарплатню.

Тим, хто вам казатиме, що в радянському минулому жилося гарно – не вірте. Просто радянські люди не знали, яким має бути нормальне життя.

Ось вам на десерт, для роздумів: у 1979 році середня зарплатня американського робітника в промисловості – 879 доларів, а в СРСР – 207.

Безкоштовна медицина, освіта та квартири? Проста арифметика: 879-207=572 долари. Які частково витрачали на те, аби забезпечити вас мінімальними потребами у житлі та медичному обслуговуванні.

Зате партійні бонзи жиріли. На частину отих 572 доларів, що у вас крали. Знаєте, що таке “система конвертів”? Це коли партійний чиновник до офіційної зарплатні отримував конверта з готівкою в сумі 2-3 оклади, яка не обкладалася жодними податками і наіть партійними внесками. Плюс прктично повне держзабезпечення.

Ось вам картина маслом: спогади колишнього секретаря (не першого і навіть не другого) Донецького обкома, з яких ви також дізнаєтеся про зарпати і директорів заводів, і працівників міськкомів:

Ляшко Александр Павлович, секретарь обкома. Из книги “Груз памяти”
После первого же месяца работы для меня открылось нечто новое в материальном обеспечении областного руководства.

Зав. финхозсектором принес ко мне в кабинет зарплату, положил на стол ведомость, указывая пальцем графу, в которой надо расписаться. Я глянул и обомлел. Там стояло: 1800 руб. То есть на триста рублей ниже, чем я получал в горкоме, и почти в два раза меньше, чем в последний год работы в должности заместителя директора завода.

Вот это да… Как же я проживу со столькими ртами?.. Ведь за одну квартиру из четырех комнат, которую мне предоставили, нам предстоит платить в среднем по четыреста в месяц. Но я молча расписываюсь за мизерную зарплату.

Финансист убрал ведомость и достает из папки конверт. — А это ваше ежемесячное пособие. На конверте надпись: “4000 руб.”
— Какое пособие? В связи с переездом?

— А разве Иван Павлович не объяснял? Это пособие идет как дополнительная зарплата. Оно не облагается никакими налогами. А подъемные на переезд вы получите само собой. Он достает еще конверт и кладет передо мной заготовленную расписку в получении:
—Здесь положенное по закону: на вас —месячный оклад и на членов семьи — по четверти оклада.
Когда я принес домой эту кучу денег, — около десяти тысяч рублей, Клава всплеснула руками:

— Мамочки! Что мне с такими деньгами делать?! 

А тих, хто був проти такої системи, чекав ГУЛАГ. Котрий в СРСР, до речі, був розформований лише 1 травня 1960 року.

А змість нього ввели систему виправних таборів. Серед яких – мордовські табори для тих, хто смів виступати проти системи.

До слова: і коли вам якийсь гарячий грузинський генацвале розповідає про “відняти і поділити”; коли вам одна пещена дама з косою і в черевичках вартістю у вашу річну зарплатню обіцяє райське життя, ви не дивіться ЯК вони говорять, в слухайте ЩО вони говорять, і думайте.

Думайте…

Автор: Павло Бондаренко

Загрузка...
Загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *