Залишився тиждень до об’єднавчого Собору, на якому буде створено нову Автокефальну церкву. Лише каміння з неба завадить цьому. Найбільшою інтригою залишається питання хто буде патріархом та надання Томосу.
Наразі є кілька кандидатур, головною з яких вважають Філарета. Підставою для цього є те, що на Соборі УПЦ КП матиме абсолютну чисельну перевагу й важко уявити, що вона випустить з рук на користь іншої Церкви патріаршество.
Однак не все так просто. За 2 місяці Філарету виповнюється 90 років й вік предстоятеля є одним з аргументів проти його кандидатури.
Другий аргумент – це те, що особа Філарета дратує більшість предстоятелів УПЦ Московського патріархату, які навіть прихильно ставляться до створення Автокефальної церкви. Катастрофою не буде, але буде дуже неприємно, якщо єпископи та митрополити від УПЦ МП покинуть Собор.
Безумовно, що кандидатура Філарета є найбільш неприйнятною і для Москви. Для Москви будь-який патріарх Автокефальної церкви буде ворогом, але Філарет в цьому плані особливий.
Цікаво, що останнім часом Московський патріархат заявляє про підписання Філаретом «листа» на адресу Вселенського патріарха Варфоломея начебто з відмовою від висування своєї кандидатури.
Також поідомляється про такий само лист, але вже з боку предстоятеля УАПЦ митрополита Макарія. Він значно молодший за Філарета (74 роки) й деякими аналітиками його кандидатура – як компромісна між УПЦ Київського та Московського патріархатів розглядається доволі серйозно.
Олії у вогонь додало те, що саме УАПЦ поступилася своїм головним храмом – Андріївською церквою, віддавши її у користування Вселенському патріарху під резиденцію. Зрозуміло, що від цього мало що змінюється фактично (Вселенський патріарх не кожне десятиріччя приїздить у Київ), але дехто бачить в цьому певну символіку.
Якщо ці інформаційні вкиди (не підкріплені нічим, окрім чесного слова московських батюшок) таки віддзеркалюють певні реалії й Філарет та Макарій дійсно «знімуться», то залишаються кандидатури від митрополитів УПЦ МП.
Серед таких називають митрополита Вінницького і Барського Симеона. Стверджують, що його кандидатуру підтримує, начебто, сам президент України Петро Порошенко.
Тут дуже цікаво. Таке припущення могло виникнути через те, що 13 листопада єдиний митрополит відмовився підписувати т. з. рішення Собору єпископів УПЦ КП, спрямоване проти створення Автокефальної церкви. Цим митрополитом був якраз Сімеон.
Але 19 листопада на щомісячних зборах Вінницького районного благочиння митрополит Симеон повідомив, що це рішення «архієрей, як і вся повнота Вінницької єпархії, виконуватимуть» – попри те, що підпису владики під ним так і немає, що є дуже цікавим.
До речі, обрання патріархом представника УПЦ Московського патріархату видається не такою уже й «зрадою». Це дає в руки новоствореній Автокефальній церкві потужний козир в перетягуванні до себе ієрархів УПЦ МП, які ще коливаються. А це, за деякими відомостями, до половини єпископів та митрополитів.
Говорять також, що Філарет може виставити замість себе кандидатуру нинішнього патріаршого намісника митрополита Переяславського і Білоцерківського Єпифанія, який є «правою рукою» предстоятеля УПЦ КП. Утім, проти його кандидатури також грає вік – на це раз молодість: митрополитові немає навіть 40 років.
У якості ще одного кандидата, якого може висунути Філарет, називають і впливового митрополита Луцького і Волинського Михайла.
Власну гру веде й митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишенський УПЦ МП Олександр (Драбинко). Він давно відомий (або створив собі такий образ – в душу не зазирнеш) як головний прихильник Автокефальної української церкви серед ієреїв Московського патріархату.
Митрополит Олександр має дуже сильні позиції, як посередник між УПЦ КП, УАПЦ, УПЦ в США (звідки делеговані обидва екзархи, що координують процес створення Автокефальної церкви в Україні) та частиною проукраїнського єпископату УПЦ МП.
Безсумнівно, митрополит має власні амбіції, натяк на які можна бачити у його тижневої давнини інтерв’ю, де владика, поміж іншим заявив, що патріархом української помісної церкви має стати «людина середнього віку». З 4 місяці йому виповниться 42 роки…
Зрозуміло одне: навколо престолу майбутньої патріархії точиться не просто серйозна, а дуже серйозна боротьба, про яку ми можемо судити лише з окремих хвиль, що виходять на поверхню – Церква є однією з найбільш закритих інституцій. Головне, щоб ця боротьба не пішла на шкоду Україні.
А от Томосу майбутній патріарх новоствореної Автокефальної церкви на об’єднавчому Соборі, скоріше за все не отримає. Але «зраду» тут немає.
За наявною інформацією, якщо Собор завершиться успішно, обраного патріарха буде запрошено до Константинополя, де він разом із Вселенським патріархом відслужить службі. Там і отримає Томос. Станеться це, звичайно, не через тиждень і не через два після Собору.
Справа в тому, що за канонами обрати патріарха мало. Його має висвятити (рукопокласти) Вселенський патріарх. Лише після цього вважатиметься, що і патріарх, і очолювана ним Церква є канонічною.
ПАВЛО БОНДАРЕНКО
