БРОНЯ КРЕПКА? Чому ЗСУ має відмовитися від ставки на танки

БРОНЯ КРЕПКА? Чому ЗСУ має відмовитися від ставки на танки

Багато хто питає, коли українську армію буде насичено достатньою кількістю танків і чому ми, замість того, аби давати бойові броньовані машини армії, постачаємо їх на експорт. Відповідь може бути парадоксальною: якщо ми хочемо перемагати — треба відмовитися від концепції масового використання танків. Бо вони як зброя застаріли.

Власне, експерти давно уже говорять про те, що для сучасної війни танкова атака є тим, чим були атаки кавалерії у кінному строю в Другій світовій — виглядає красиво й потужно, ефективність — мізерна, втрати — колосальні.

Це, наприклад, довела війна в Іраку, в якій танкові підрозділи антиіракської коаліції практично не зіграли ніякої ролі і навпаки, кинуті в бій Хесейном танкові маси були знищені ракетами та авіацією союзників, не завдавши їм жодних втрат.

За сучасних технологій на перший план виходить високоточна зброя повітряного базування та переносні протитанкові ракетні комплекси. Авіація (що було яскраво продемонстровано в Іраку) може покійно розстрілювати майже беззахисні танки з великих висот. Плюс бойові ударні беспілотники, які років за 5-10 навіть кластичну авіацію посунуть.

Ірак. Все, що залишається від танка після влучання високоточної бомби, скинутої з літака

На полі бою найбільш ефективною стає високомобільна професійна піхота, озброєна сучасними ПТРК. Наявні ракетні комплекси (російські «Корнет», український «Стугна», американський «Джавелін») стріляють на відстань до 5 кілометрів, що, враховуючи практичну непомітність розрахунку на місцевості в порівнянні з величезним танком, роблять їх домінантними на полі бою.

Але танк коштує до 5 мільйонів доларів, а ракета до «Джавеліна» – 50 тисяч. А українська ракета 10 тисяч.

Зараз також почалася масова розробка протитанкових ракетних комплексів на базі бронетранспортерів і броньованих гусеничних машин, котрі завдяки виносним прицілам та сучасним засобам керування можуть вражати танки із закритих позицій, будучи самі для них невразливі.

ПТРК “Стугна” на парі таких всюдиходів може самотужки зупинити танкову атаку, маючи по 4 ракети в боєкоплекті. При цьому завдяки високій мобільності і малопомітності така машина на полі бою є дуже живучою. З танка у складках місцевості її помітити важко, а стрілецька зброя не дістає.

Власне, це розуміють в країнах НАТО і ми можемо помітити, що останні 20 років принципово нових типів танків там не розробляють. Американці лише модернізують «Абрамси», німці «Леопарди», і ті ж таки ізраїльтяни цілком задоволені своїми «Меркавами», які теж лише проходять модернізацію.

Танки все більше з ударної сили перетворюються на підсилення блокпостів та опорних пунктів, діючи в якості нерухомих броньованих вогневих точок. А в умовах вуличних боїв та зачисток місцевості від решток підрозділів противника найефективнішими і в кілька разів дешевшими будуть броньовані машини та сучасні БМП.

Зате росіяни все будують свою «Армату», ілюструючи інший, ретроградний підхід, хоча досвід війни у Чечні мав би їх багато чому навчити. На результат такої концепції можна помилуватися, спостерігаючи за результатами танкових атак військ Асада та російських «ихтамнетов» в Сирії.

Під час першого штурму Грозного лише за офіційними відомостями Міныстрества оборони Росії згоріли 49 танків, причому у чеченців основана протитанкова зброя — допотопні РПГ-7 та немічні “Мухи”.

Так, зараз ми маємо багато техніки, що залишилася у спадок від СРСР і можемо відносно недорого модернізувати старі танки до рівня «Ятагану» та «Оплоту». Але гнатися за масовими танковими армадами напевне уже не треба.

Висновок: ЗСУ має переходити на якісно нову концепцію ведення бою: мобільна піхота, озброєна сучасними снайперськими, вогнеметними та протитанковими комплексами за підтримки ударних беспілотників, авіації, ракетної та ствольної артилерії, озброєної високоточними боєприпасами.

В жовтні 2017 під час міжнародної виставки «Зброя та Безпека-2017» ДП НВК «Прогрес» вперше презентувало керований артилерійський снаряд з лазерним напівактивним самонаведенням калібру 152/155 мм «Квітник», виготовлений без російських комплектуючих.

І, здається, наші генерали це розуміють. «Вільха», «Грім», «Грім-2», «Стугна», «Корсар» цьому підтвердження.

А Путін хай з «Арматою» носиться…

Павло Бондаренко

 

Залишити відповідь