Україна, як держава зі значною часткою сільського населення, неодноразово стикається з законодавчими ініціативами, які викликають суперечливу реакцію суспільства. Однією з таких спроб став законопроєкт №9665, що передбачав посилення відповідальності за незаконне зберігання, перевезення та продаж дров без документів. Проте цей документ не отримав підпису президента Володимира Зеленського. Чому так сталося? Які аргументи переважили, і які уроки можна винести з цієї ситуації? Розбираємо детально.
Контекст: чому дрова — це не просто паливо
Для мільйонів українців, особливо мешканців сіл та маленьких містечок, дрова — це не лише джерело тепла, а й символ економічного виживання. За даними Державної служби статистики, близько 30% сільських домогосподарств використовують дрова як основний спосіб опалення. При цьому багато хто заготовляє їх самостійно або купує у місцевих жителів, оскільки централізоване газопостачання часто недоступне, а ціни на вугілля та електрику занадто високі.
Законопроєкт №9665, внесений у 2023 році, мав на меті боротьбу з незаконною вирубкою лісів — серйозною проблемою в умовах екологічної кризи. Однак його положення торкнулися не лише «чорних лісорубів», а й звичайних громадян. Саме це викликало хвилю обурення, в разі прийняття закону купити дрова було б і складніше і дорожче
Суспільна критика: коли закон стає загрозою для людей
Першою причиною провалу законопроєкту стала масова незгода населення. Сільські жителі, які заготовляють дрова на зиму заздалегідь (іноді на 2–3 роки вперед), опинилися під загрозою кримінальної відповідальності. За зберігання дров без документів передбачалися:
- Штрафи у розмірі від 3 до 7 тисяч гривень;
- Конфіскація палива;
- У разі повторного порушення — кримінальна відповідальність зі штрафом до 51 тисячі гривень або ув’язненням на рік.
Чому це викликало обурення?
- Економічна недоступність. Офіційне оформлення дров вимагає часу та грошей: необхідно отримати дозвіл, провести аукціон, оплатити послуги лісгоспу. Для багатьох сімей це непосильні витрати.
- Історичний контекст. В Україні десятиліттями існувала практика самостійної заготовки дров, особливо в гірських районах (Карпати, Полісся). Люди сприйняли закон як спробу забрати у них останній ресурс для виживання.
- Соціальні мережі як платформа протесту. Меми, відеоролики та коментарі під хештегом #ДроваНеЗлочинство набрали мільйони переглядів. Це показало, що питання торкнулося мільйонів людей, незалежно від їхнього місця проживання.
Недосконалість законопроєкту: технічні недоліки та юридичні «пастки»
Другою причиною стала низка юридичних недоробок у тексті документу. Наприклад:
- Відсутність механізму легалізації старих запасів. Як довести законність дров, заготовлених до 2023 року? Чи потрібно було селянам зберігати чеки за купівлю дров 5-річної давнини? Це створило б правову нерівність: ті, хто не має документів, автоматично ставали «злочинцями».
- Невизначеність термінів. Чи вважалися б порушенням дрова, залишені на городі або під навісом? Чи потрібно було отримувати окремий дозвіл на їхнє зберігання?
- Проблема альтернатив. У багатьох селах відсутні лісництва, де можна оформити дрова легально. Це змусило б людей купувати паливо «з-під поли», посилюючи корупцію.
Ризик зловживань: як закон міг стати інструментом тиску
Юристи та правозахисники вказували на небезпеку використання закону в корумпованих цілях:
- Хабарі за «закриття очей». Правоохоронці могли б шантажувати селян, погрожуючи штрафами за відсутність документів.
- Переслідування невинних. Наприклад, як відрізнити дрова, куплені у браконьєра, від тих, що заготовлені на власній ділянці?
- Додаткове навантаження на суди. Зростання кількості справ про «незаконні дрова» загальмувало б роботу судової системи.
Відсутність перехідного періоду: як це вплинуло б на людей
Законопроєкт не передбачав часу на адаптацію. Це означало, що:
- Селяни, які вже заготовили дрова на зиму 2023–2024 років, автоматично ставали порушниками.
- Легалізація запасів вимагала б додаткових коштів і часу, яких у людей не було.
- У умовах енергетичної кризи (часті відключення світла, висока вартість газу) це загрожувало гуманітарною катастрофою в селах.
Позиція президента: чому Зеленський не підписав закон
Володимир Зеленський, аналізуючи ситуацію, зробив ставку на підтримку громадян:
- Соціальна справедливість. Президент підкреслив, що боротьба з незаконною вирубкою не повинна перетворюватися на покарання звичайних людей.
- Економічний фактор. У 2023 році Україна переживала складний період: висока інфляція, падіння ВВП, масове бідність. Штрафи за дрова стали б додатковим тягарем для населення.
- Політичний імідж. Підтримка закону між виборами могла б знизити рейтинг президента серед сільського електорату, який становить значну частину населення.
Висновки: які уроки варто винести
Історія з законопроєктом №9665 наочно демонструє, наскільки важливо враховувати соціальний контекст при розробці законів:
- Діалог з громадянським суспільством. Перед ухваленням рішень потрібно проводити публічні обговорення, особливо коли йдеться про питання, що стосуються мільйонів (опалення, вода, земля).
- Технічна деталізація. Юридичні норми повинні бути чіткими та враховувати реальні умови життя. Наприклад, перехідний період для легалізації дров міг би зменшити напругу.
- Боротьба з корупцією, а не з людьми. Замість покарань за відсутність документів, держава могла б запропонувати доступні механізми легалізації палива або компенсації для малозабезпечених сімей.
Скасування законопроєкту №9665 не означає, що проблема незаконної вирубки лісів зникла. Однак вона нагадує: ефективна боротьба зі злочинністю має ґрунтуватися не на покараннях, а на створенні умов для дотримання закону. Інакше замість «чорних лісорубів» покараними опиняться ті, кому ліс дав життя.