Аналіз ролі корпоративного конфлікту навколо ТРЦ «Respublika Park» у справі про ліквідацію Андрія Портнова
Анатомія ліквідації: іспанський слід та географія корпоративного замовлення
Убивство колишнього першого заступника керівника Адміністрації Президента України Андрія Портнова, скоєне вранці 21 травня 2025 року в престижному іспанському муніципалітеті Посуело-де-Аларкон, що належить до автономної спільноти Мадрид, стало прецедентною точкою радикалізації українських міжолігархічних воєн. Напад відбувся біля воріт Американської школи Мадрида, коли жертва підвозила своїх дітей. Портнов дістав п’ять вогнепальних поранень із короткоствольної зброї, зокрема чотири в ділянку грудної клітки та одне смертельне в голову, що свідчить про професійний характер виконання злочину з близької відстані.
Спільна операція Національної поліції Іспанії та німецьких правоохоронних органів завершилася затриманням 25 лютого 2026 року в Кельні виконавця вбивства — 45-річного громадянина України Олександра Азізова, якого згодом, 3 липня 2026 року, німецька влада екстрадувала до Іспанії. Азізов, уродженець Шахтарська Донецької області, у минулому здійснював підприємницьку діяльність у сфері роздрібної торгівлі пальним, проте мав реєстрацію в російському податковому реєстрі та після арешту категорично відмовився від будь-якої допомоги чи консульського супроводу з боку дипломатичних установ України.
Слідчий процес зафіксував чіткий матеріальний ланцюжок підготовки вбивства, що пов’язує виконавців із бізнес-групою колишнього народного депутата Віталія Хомутинника. 28 квітня 2023 року Ігор Мичко, який виступає довіреною особою та бізнес-партнером Хомутинника, переоформив автомобіль Porsche Panamera вартістю близько 79 тисяч доларів США на Велі Азізова, рідного брата затриманого кілера. Ця транзакція відбулася лише через 17 днів після того, як Печерський районний суд Києва під керівництвом судді Віти Бортницької заарештував корпоративні права одного з найбільших приватних газовидобувних підприємств країни — ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», фактичний контроль над яким здійснювали Віталій Хомутинник та Павло Фукс, та передав їх в управління Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА).
| Дата | Ключова подія | Залучені суб’єкти | Юридичні та операційні наслідки |
| 07.04.2023 | Арешт корпоративних прав ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» | Печерський райсуд Києва, ДБР під керівництвом Олега Татарова | Початок примусового вилучення активу вартістю $500 млн |
| 11.04.2023 | Передача «Укрнафтобуріння» в управління АРМА | Суддя Віта Бортницька (пряма креатура Портнова) | Остаточна втрата операційного контролю групою Хомутинника-Фукса |
| 28.04.2023 | Майнова транзакція з передачі авансу кілеру | Ігор Мичко (довірена особа Хомутинника) → Велі Азізов | Переоформлення Porsche Panamera вартістю $79 тис. як аванс за ліквідацію |
| Березень 2024 | Початок систематичного стеження за ціллю | Брати Олександр та Велі Азізови | Збір оперативної інформації про маршрути Портнова в Мадриді |
| Березень-квітень 2025 | Втрата політичного прикриття на Банковій | Андрій Смирнов (ексзаступник керівника ОП) | Звільнення Смирнова після розслідування НАБУ, крах легальних шляхів боротьби |
| 21.05.2025 | Фізична ліквідація Андрія Портнова | Олександр Азізов, іспанська поліція | Убивство Портнова біля Американської школи в Посуело-де-Аларкон п’ятьма пострілами |
| 25.02.2026 | Затримання виконавця злочину в Німеччині | Олександр Азізов, поліція Німеччини та Іспанії | Арешт кілера в Кельні, ідентифікація вхідного дзвінка з українського номера |
| 03.07.2026 | Екстрадиція підозрюваного до Іспанії | Олександр Азізов, німецькі та іспанські судові органи | Офіційна передача кілера іспанському правосуддю, відмова від консульського захисту |
Аналіз обставин відчуження «Укрнафтобуріння», здійсненого за допомогою судових рішень судді Бортницької (науковим керівником дисертації якої був заступник керівника Офісу Президента Олег Татаров, а саме призначення лобіював безпосередньо Портнов), підтверджує використання Портновим підконтрольної йому судової вертикалі для позбавлення олігархів стратегічного майна. Проте глибинне дослідження корпоративного портфеля сторін демонструє, що ліквідація Портнова не була викликана виключно ситуацією навколо газового родовища. Вона наклалася на тривалий фінансово-правовий конфлікт за контроль над ТРЦ «Respublika Park», де інтереси Хомутинника та Портнова зіткнулися у площині розподілу прав на будівлю та землю під нею.
Генезис ТРЦ «Respublika Park» та архітектура земельної облоги
Торгово-розважальний центр «Республіка» (після ребрендингу — «Respublika Park»), розташований у Києві на Кільцевій дорозі, 1, 1а, 1в, є одним із наймасштабніших об’єктів комерційної нерухомості в Європі із загальною площею близько 300 000 квадратних метрів. Його будівництво розпочалося у 2012 році за часів президентства Віктора Януковича із запланованим обсягом інвестицій понад 300 мільйонів доларів США. Первинними співінвесторами проекту виступали девелопер Вагіф Алієв та олігарх Дмитр Фірташ, а безпосереднім забудовником було ТОВ «Мегаполісжитлобуд», підконтрольне через кіпрську офшорну структуру «Берлінотто Лімітед» тодішньому главі Адміністрації Президента Сергію Льовочкіну.
Фінансовим базисом проекту виступали кредити банку «Надра» Дмитра Фірташа та банку «Кліринговий дім» Юлії Льовочкіної та Івана Фурсіна. Після краху банку «Надра» у 2015 році та виникнення боргу перед Національним банком України за кредитами рефінансування на суму понад 10 мільярдів гривень, права вимоги за двома кредитними договорами ТОВ «Мегаполісжитлобуд» опинилися в розпорядженні НБУ.
Коли регулятор спробував звернути стягнення на заставний ТРЦ через суд, боржник реалізував превентивну схему «земельної облоги». Компанія поспіхом закрила зобов’язання перед банком «Кліринговий дім», унаслідок чого фінустанова оформила право власності на п’ять земельних ділянок загальною площею понад 10 гектарів, розташованих безпосередньо навколо недобудованого ТРЦ. Це повністю заблокувало під’їзні шляхи та вільний доступ до об’єкта, що суттєво знизило його ринкову привабливість на майбутніх державних аукціонах та знецінило саму заставу.
Аукціонна змова та легалізація австрійського консорціуму Хомутинника
Після серії невдалих спроб реалізувати заставні права вимоги за класичною англійською системою з початковою ціною 2,59 мільярда гривень, у лютому 2019 року НБУ та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб перейшли до дисконтного голландського аукціону. Права вимоги були продані за 777,13 мільйона гривень (із дисконтом у 70%) компанії ТОВ «Солтекс Капітал».
Згодом Антимонопольний комітет України та правоохоронні органи викрили скоординовану антиконкурентну змову між трьома учасниками торгів: ТОВ «Солтекс Капітал», ТОВ «Фінгруп Фактор» та ТОВ «Толкфін», які мали спільних працівників, використовували однакові засоби зв’язку та надавали один одному фінансову допомогу.
| Учасник аукціону | Сума штрафу АМКУ (грн) | Ключові ознаки афіліації та пов’язані особи | Юридичні та корпоративні наслідки |
| ТОВ «Солтекс Капітал» | 145 126 | Підписант Василь Астіон (партнер Хомутинника), згодом Денис Лукашевич; засновник — «Галєон Інвест» | Перемога в аукціоні з ціною 777,13 млн грн (дисконт 70%), подальша передача будівлі фонду «Ділідженс» |
| ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» | 737 327 | Спільний офіс, фінансова допомога, родинні зв’язки керівництва з іншими учасниками | Визнання змови Північним апеляційним господарським судом, трирічний бан на держзакупівлі |
| ТОВ «ФК «Толкфін» | 3 740 143 | Спільний підписант Денис Лукашевич (партнер Євгена Астіона) | Підтвердження антиконкурентних дій, ризик скасування результатів аукціону |
Хоча офіційним покупцем у держреєстрі значилося ТОВ «Солтекс Капітал» із номінальним бенефіціаром — британцем Робертом Аланом Джонсоном через ТОВ «Галєон Інвест», реальний контроль над ТРЦ перейшов до інвестиційного тандему Віталія Хомутинника та австрійських партнерів Дмитра Фірташа — родини Толстунових. У 2019 році кіпрська фірма Хомутинника Orinast Limited придбала понад 50% акцій кіпрської Dresdenco Investments LTD, де директором виступає австрійський підприємець Василь Толстунов. Саме Dresdenco належить 90% статутного капіталу ТОВ «ТРЦ Республіка» (оператора ТРЦ), тоді як інші 10% контролюються АТ «ЗНВКІФ «Ділідженс», кінцевими бенефіціарами якого є Хомутинник та Сергій Толстунов.
Брати Сергій та Василь Толстунови — вихідці з Киргизстану, які емігрували до Австрії та заснували у Відні інвестиційний холдинг TRAFIN Holding GmbH, який безпосередньо управляє «Respublika Park». Сім’я Толстунових має давні зв’язки з російськими релігійними та культурними діячами: зокрема, Василь є священиком РПЦ Московського патріархату у Відні та близьким другом російського актора-пропагандиста Івана Охлобистіна.
Цей союз раніше вже брав участь у збереженні активів Фірташа: влітку 2018 року австрійська компанія Толстунових T&F Trade & Finance Ges.m.b.H замінила бізнес-структури Фірташа у статутному капіталі компанії «Ніка-Агротрейд», яка отримала монопольний контроль над дистрибуцією добрив Group DF, користуючись непропорційною фінансовою підтримкою банків з оточення олігарха.
Консолідація земельних прав групою Петрашка-Портнова: пастка під фундаментами
Поки фізична будівля ТРЦ переходила під контроль консорціуму Хомутинника-Толстунових, Національний банк України продовжував судову боротьбу за стягнення корпоративних прав самого первинного забудовника — ТОВ «Мегаполісжитлобуд». 1 червня 2021 року Верховний Суд України дозволив звернути стягнення на заставну частку в статутному капіталі компанії-боржника.
На аукціоні Prozorro.Продажі, який відбувся 2 липня 2021 року, корпоративні права ТОВ «Мегаполісжитлобуд» (у розмірі 85,19%) були придбані за 43,89 мільйона гривень компанією ТОВ «ФК «Соната Фінанс». Договір купівлі-продажу з боку регулятора підписала перша заступниця голови НБУ Катерина Рожкова.
Юридичний аудит ТОВ «ФК «Соната Фінанс» виявив прямий зв’язок із колишнім заступником глави Адміністрації Президента Януковича Андрієм Портновим :
- Кінцевим бенефіціарним власником «ФК «Соната Фінанс» є Крістіна Кобзева (власниця зернотрейдера «ВВТ груп»), а директором виступає Ольга Бідна.
- Ольга Бідна одночасно є директором ТОВ «ФК «Фаворит», кінцевим бенефіціаром якої є Сергій Ярославович Петрашко.
- Сергій Петрашко — бізнес-партнер Портнова, колишній заступник керівника юридичного управління в Адміністрації Президента Януковича, який працював безпосередньо під керівництвом Портнова, а також відомий як колишній адвокат Віктора Медведчука.
Придбання корпоративних прав збанкрутілого ТОВ «Мегаполісжитлобуд» групою Портнова-Петрашка за відносно незначну суму у 43,89 мільйона гривень мало стратегічне значення для всього проекту. ТОВ «Мегаполісжитлобуд» залишається первинним орендарем та законним утримувачем прав на земельну ділянку безпосередньо під самою будівлею ТРЦ «Respublika Park», у той час як сама фізична будівля належить фонду «Ділідженс» Хомутинника та Толстунових.
Унаслідок цього виникла патова ситуація розщеплення прав власності на єдиний об’єкт комерційної нерухомості, представлена у структурній матриці нижче:
| Юридична особа | Частка / Зона контролю | Зареєстрований власник / Керівник | Реальний бенефіціар / Група впливу | Сфера юридичного впливу та ризики |
| АТ «ЗНВКІФ «Ділідженс» / ТОВ «ТРЦ Республіка» | 100% будівлі ТРЦ (90% через Dresdenco, 10% напряму) | Сергій Толстунов, Dresdenco Investments LTD (Василь Толстунов) | Віталій Хомутиннік, родина Толстунових (TRAFIN Holding GmbH) | Володіння фізичним об’єктом, збір орендної плати, ризик скасування торгів через змову |
| ТОВ «Мегаполісжитлобуд» | Земля безпосередньо під ТРЦ (оренда/користування) | ТОВ «ФК «Соната Фінанс» (Крістіна Кобзева / Ольга Бідна) | Сергій Петрашко (ФК «Фаворит») / Андрій Портнов | Монопольний контроль над землею під фундаментами, можливість блокувати діяльність ТРЦ та розривати оренду |
| АБ «Кліринговий дім» | 5 земельних ділянок (понад 10 га) навколо ТРЦ | Банківська установа | Юлія Льовочкіна, Іван Фурсін / Група Дмитра Фірташа | «Земельна облога» — блокування під’їзних шляхів та зовнішнього контуру ТРЦ |
Економічна модель конфлікту та розрахунок уразливості активу
Спліт-система власності унеможливила вільну експлуатацію об’єкта, який успішно функціонував, сплачуючи 216,3 мільйона гривень податків у 2024 році та понад 473,7 мільйона гривень у 2025 році. Портнов через Петрашка отримав абсолютний інструмент тиску на нових власників ТРЦ, оскільки контроль над землею під ТРЦ надавав юридичній групі Портнова колосальний важіль впливу та можливість блокування діяльності всього об’єкта.
Економічне вираження цієї уразливості для Хомутинника можна представити за допомогою моделі очікуваної рентабельності активу в умовах земельної блокади.
Через високу ймовірність судових позовів, яку Портнов міг забезпечити через свій значний вплив на господарські суди та органи державної влади, реальна рентабельність активу ставала вкрай нестабільною. Це давало Портнову можливість шантажувати Хомутинника на мільйони доларів, утримуючи землю під ТРЦ як «юридичного заручника» та вимагаючи значних фінансових відступних у межах позасудового врегулювання.
Синергетичний ефект конфліктів та причинно-наслідковий зв’язок у справі про ліквідацію
Аналіз показує, що конфлікт навколо ТРЦ «Respublika Park» не діяв ізольовано, а утворив руйнівну синергію з двома іншими фронтами протистояння: примусовим відчуженням ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» та затяжною судовою війною за активи збанкрутілого холдингу «Комплекс Агромарс».
У справі «Агромарсу» зіткнулися дві юридичні групи, за якими стояли важковаговики судової системи. На стороні засновника холдингу Євгена Сігала працювала юридична компанія Валерія Писаренка — найближчого друга та бізнес-партнера Андрія Портнова, що спирався на силові можливості Олега Татарова. На іншій стороні виступав Василь Астіон, номінальний представник Хомутинника, та фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» Павла Фукса. Їхні інтереси супроводжував колишній заступник голови Вищого господарського суду України Артур Ємельянов — багаторічний особистий ворог Портнова за контроль над системою господарського судочинства.
Ця судова війна повністю заблокувала для групи Хомутинника-Фукса можливість компенсувати втрати від націоналізації «Укрнафтобуріння» за рахунок активів «Агромарсу», оскільки Портнов через фірму Писаренка систематично руйнував фінансові плани Ємельянова та його замовників.
Таким чином, навесні 2025 року склалася критична для групи Хомутинника конфігурація:
- Портнов та Татаров повністю заблокували та відчужили ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» (вартістю 500 мільйонів доларів), вивівши його з власності Хомутинника та передавши в АРМА.
- Портнов через компанію Писаренка заблокував будь-яку судову компенсацію у справі «Агромарсу».
- Портнов через ФК «Соната Фінанс» та ТОВ «Мегаполісжитлобуд» утримував повний контроль над землею під ТРЦ «Respublika Park», створюючи загрозу зупинки діяльності головного джерела готівкового доходу олігарха та роблячи його капіталовкладення юридично безпорадними.
Останнім фактором, що зруйнував баланс сил, стало кримінальне переслідування заступника керівника Офісу Президента Андрія Смирнова з боку НАБУ у березні-квітні 2025 року. Смирнов, який виступав головним опонентом Олега Татарова всередині Офісу та виконував роль неформального каналу зв’язку та захисника інтересів Хомутинника на Банковій, втратив посаду. З його усуненням у групи Хомутинника-Фукса зникли останні офіційні можливості для переговорів чи захисту своїх активів.
Втративши політичний дах, найбільший промисловий актив та отримавши заблокований через земельне питання ТРЦ «Respublika Park», бенефіціари прийняли рішення про застосування радикальних нелегальних інструментів. Андрій Портнов був обраний пріоритетною ціллю для ліквідації не просто як акт помсти, а як ключовий модератор і конструктор всієї юридичної системи тиску. Його смерть мала зруйнувати неформальні зв’язки у господарських та цивільних судах, відкриваючи можливість для перегляду рішень щодо землі під ТРЦ та відновлення контролю над втраченим майном.
Отже, конфлікт навколо ТРЦ «Respublika Park» не був єдиною ізольованою причиною, але виступив фундаментальним та критично важливим структурним елементом у мозаїці причин ліквідації Портнова, створивши довгостроковий безвихідний клінч, вирішення якого замовники побачили лише шляхом фізичного усунення свого опонента.