Політики та наймані ними журналісти полюбляють розповідати, як вони переймаються тим, скільки в кишені українців грошей і скільки має бути. Але чомусь забувають сказати, що величезні кошти не потрапляють до наших кишень через мораторій на продаж сільгоспземель.
Першими страждають власники земельних паїв. Відсутність конкуренції на землю змушує селян-власників здавати свою землю в оренду агрохолдингам за заниженими в 5 разів цінами.
На сьогодні власник землі з одного гектару отримує в середньому $50, а міг би отримувати $250. Тобто з розрахунку середнього розміру паю у 4 гектари, власник щорічно втрачає в рік $800.
Але не лише селяни втрачають. Ці 800 доларів вони могли би витрачати на будівництво і ремонт житла, а це доходи виробників будматеріалів та будівельних фірм. Придбання одягу, побутової техніки, витрати на відпочинок, лікування тощо стимулюють розвиток виробництва товарів та послуг в країні.
Україна стає цікавою в плані інвестицій у реальний сектор економіки. Це заводи та фабрики, які дають робочі місця і сплачують податки.
Підраховано, що економічний ефект від введення ринку сільгоспземлі становить як мінімум $60 мільярдів.
За оцінками Світового банку, загальні втрати власників паїв за 2017 рік через низьку вартість оренди становили 86,5 млрд гривень.
Це ті кошти, які виводяться з української економіки й в більшості виводяться за кордон, адже багато з агрохолдінгів в Україні є іноземними, як, наприклад, NCH Capital (США), ONEXIM Group (Росія), SigmaBleyzer Fund (Франція), Agricon Ukraine (Нідерданди) тощо.
Крім того, агрохолдинги, орендуючи землю місцевого населення, не зацікавленні у розбудові регіону, створенні нової інфраструктури (окрім елеваторів) та збільшенні робочих місць.
До того ж вони зацікавлені в швидкому поверненні своїх інвестицій. Тобто, переважно інвестують у виробництво культур, які дають швидкий оборот– пшеницю, ячмінь, кукурудзу, соняшник та сою, попутно “убиваючи” землю.
Ціни на цю продукцію залежать від котирувань на міжнародних біржах з прив’язкою до нафти. Це впливає на стабільність курсу гривні.
Якщо на аграрну продукцію тримаються високі ціни – валюти в країні стає більше і курс гривні укріплюється. В іншому випадку гривня девальвує, населення втрачає купівельну спроможність, а в країні починається криза.
Як це відбувається на практиці ми бачимо 3 роки поспіль, коли в період різдвяних «канікул» на аграрних торгівельних майданчиках скорочуються продажі і у грудні-січні гривня «падає».
Ще один момент, який постійно вкладають у свідомість українців: землю скуплять «олігархи» та іноземці. Але з впровадженням ринку землі власники паїв зовсім не зобов’язані її продавати. А от ціна її різко (за підрахунками експертів утричі) зросте, через що й тримаються мізерні ставки оренди.
Дія мораторію позбавляє фермерів доступу до інвестицій. Оскільки земля не може бути предметом застави, то банки не кредитують малі і середні підприємства.
Маючи можливість кредитуватися через заставу землі, дрібні фермерські господарства зможуть придбати сучасну техніку, добрива, засоби захисту рослин, племінну худобу, що різко збільшить ефективність і прибутковість їх господарств.
Доступ до інвестицій мають лише великі агрохолдинги, які орендуючи сотні тисяч гектарів ріллі, отримують кредитні ресурси від іноземних інвесторів.
Оскільки орендарі лише тимчасово користуються землею, це не дає фермерам будувати довготермінові плани та змушує їх сіяти однорічні відносно дешеві культури.
Прибутковість багаторічних культур становить близько $1770, а однорічних – всього $770 на 1 гектар. Тобто через те, що малий фермер не ризикує інвестувати у багаторічні культури, він щороку втрачає приблизно $1000 прибутку з гектару.
У нас кажуть: бідний бо дурний, а дурний, бо бідний.
До слова: якщо ще хтось вірить у “страшилки”, які розповідає, наприклад Юлія Тимошенко про “олігархи скуплять землю”, ви маєте знати: одним з її партнерів та фінансистів є Юрій Журавльов, засновник компані “Агротон”, яка є найбільшим сільгоспвиробником Східної України. Пан Журавльов чудово почувається за нинішньої ситуації, посідаючи 73 місце у списку 100 найбагатших українців.
А ще є “ТАС-Агро” Сергія Тігіпка, “АПК-Інвест” Бориса Колєснікова, “Сварог Вест Груп” братів Буряків, “Кернел” Веревського. І усі проти ринку землі…
